Як давно ви були в ужгородському замку? Часто місцеві мешканці заходять у його стіни лише тоді, коли до них приїздять з інших міст гості, котрих треба поводити туристичними локаціями. А є й такіужгородці, котрі востаннє були в замку ще під час шкільної екскурсії й досі думають, що там із тих пір нічого не змінилося. Що ж, змінилося там дуже багато, однак нині у «Втраченому Ужгороді» ми розкажемо про одну цікавинку, яка дійсно є незмінною протягом кількох століть.
Ідеться про фреску, яку часто не помічають туристи. А якщо і бачать її, то без підказки гіда навіть не усвідомлюють, що стоять перед однією з найбільших загадок ужгородського замку. Побачити цю фреску (а точніше те, що від неї залишилося) можна в одному з коридорів на першому поверсі замку. Коли ви пройдете через в’їзну браму, підніміться сходами у коридор праворуч. Відкриваючи вхідні двері, ви одразу закриєте ними огляд на фреску. Тому закрийте двері, відійдіть трохи від стіни, станьте спиною до вікна й придивіться до зображення, яке ви побачите перед собою.
Спочатку здасться, що ви дивитеся на закопчену стіну з хаотичним чорним візерунком. Та варто придивитися – й одразу стає зрозумілим, що насправді на стіні зображений воїн. Могутня фігура його простягається аж до стелі. Обличчя цього невідомого лицаря повернуте ліворуч, у напрямку входу. На голові – шолом, видно також бороду на лиці. Лівою рукою він гордовито тримається за талію, на поясі висить шабля. Права рука тримає дубину з шипами. Також у декількох місцях чітко видно зображення кольчуги на тілі воїна. Ноги, вочевидь, також були зображені, однак на тому місці фреска, на жаль, не збереглася.
То що це за воїн і чому він зображений у коридорі ужгородського замку? Аби відповісти на це питання, варто повернутися в часі приблизно до XVII-XVIIIстоліття, коли замок виглядав зовсім не так, як зараз. Завідувач відділу новітньої історії обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького Михайло Джахман дослідив усі етапи розбудови замку, тож нині упевнено доводить, що фігуру лицаря намалювали свого часу не на внутрішній стіні у вузькому коридорі, а на зовнішній стіні, до якої значно пізніше був прилаштований коридор. Галерея коридорів була прибудована до основної споруди замку, коли її пристосовували під потреби духовної семінарії, тобто в 1776-1778 роках. Якщо ви зайдете у внутрішній дворик замку і придивитеся до коридорів, то чітко побачите лінію добудови. Тобто в часи господарювання графів Друґетів та МіклошаБерчені цих коридорів не існувало, мешканці замку пересувалися прохідними кімнатами або, як варіант, зовнішньою дерев’яною галереєю (у радянські часи цю галерею намагалися частково реконструювати, її у вигляді дерев’яного балкончика й нині видно у внутрішньому дворику).
Фрагмент плану замку 1765 року, де чітко видно, що стіна, на якій був намальований воїн (місце фрески позначене червоним), була зовнішньою.
Отже, в уяві прибираємо коридори й оголюємо стіну, на якій розміщене зображення загадкового воїна. Для чого його зобразили біля в’їзної брами і на що він дивиться? Працівники краєзнавчого музею тамистецтвознавці припускають, що це мала бути парна композиція, тобто з іншого боку брами теж могло бути дзеркальне зображення воїна, повернуте обличчям до в’їзду. Таким чином два воїни з оголеними дубинами ніби дивилися пильно: хто ж в’їжджає до внутрішнього дворика – друг чи ворог?
Хто міг створити зображення на стіні замку – історики й мистецтвознавці сказати не можуть, але мають кілька теорій. Лицар із шаблею, ймовірно, угорсько-польського зразка, міг бути «охоронцем»палацу в період, коли той належав родині графів Друґетів. Однак могло бути зображення створене й трохи пізніше, в період розквіту палацу – коли його господарями були граф Міклош Берчені та його дружина Крістіна (Чакі). Відомо, що це подружжя неабияк шанувало образотворче мистецтво. Як зазначає історик Йосип Кобаль у книжці «Ужгород відомий і невідомий», ужгородський замок у часи Берчені був своєрідним музеєм, адже там розміщувалися 136 художніх полотен, понад 600 акварелей і ще більше гравюр. Там же зазначається, що граф утримував у замку власного художника. То, можливо, якраз він і створив зображення воїнів обабіч в’їзної брами?
Підтвердити одну з теорій, а також ідею про парне дзеркальне зображення лицарів можна, провівши дослідження стіни в коридорі біля входу до експозиції «Природа Закарпаття». Якщо фреска там справді є, то вона може бути у значно кращому стані, ніж та, що вже відкрита, тобто ми отримаємо відповіді на чимало запитань. От тільки для того, щоб дослідити частину стіни в цьому коридорі, потрібна серйозна підготовча робота, досить значні кошти й обов’зково – дозвіл від Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, адже обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького є лише орендарем ужгородського замку як пам’ятки архітектури національного значення і не може самостійно проводити такі архітектурні втручання.
Вид із внутрішнього дворика на коридори, що були прибудовані до основної споруди в 1776-1778 роках. Ймовірно, тоді ж, в часи пристосування до потреб духовної семінарії, фреска була закрита шаром штукатурки.
Дозвіл так само потрібен на те, аби законсервувати вже відкриту фреску воїна, адже вона нині перебуває в аварійному стані. Реставратор Василь Стан, котрий проводив огляд старовинної фрески, розповідає: «Фреска лицаря в ужгородському замку має розміри 185 х 285 см, загалом реставрації потребує площа 6 м.кв. Нині вона перебуває в дуже поганому стані попри те, що має значну мистецьку, історико-культурну й наукову цінність, адже є єдиним зразком світського монументального живопису такого характеру, що зберігся на території замкових комплексів Закарпаття. Ми виявили, що настінний живопис був виконаний на багатошаровому вапняно-піщаному тиньку. Цікаво, що в декількох місцях (на руці та ефесі шаблі) можна побачити кольорові вставки, тобто художник використав вохру та червону вохру (червону землю), свинцеві білила, однак домінує все ж чорно-сіра тональність (чорний окис заліза).
Наразі точно невідомо, коли була відкрита ця фреска, є дані, що це сталося під час масштабних робіт у замку в 1970-х роках. Тоді фреска могла виглядати значно краще, нині ж бачимо на ній значні втрати. У верхній частині фрески ділянку грудей і плечей грубо пересікає прокладена проводка, бачимо осипи й відшарування тиньку по всій поверхні, особливо багато втрат має зона, де були зображені ноги. Фреска розташована в такому місці, де на неї негативно впливає коливання температур, тому їй, безперечно, загрожують подальші руйнування».
Реставратор Василь Стан вважає, що найважливіше зараз – провести консерваційно-реставраційні заходи, спрямовані на стабілізацію розпису, причому власне реставрація має здійснюватися за принципом мінімального втручання. Тобто домальовувати лицарю частини зображення, яких не вистачає, категорично не можна, однак відчистивши фреску, скоріше за все, вдасться добитися того, що вона стане виразнішою.
На фото другої половини 1970-х із фондів Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т.Легоцького бачимо масштабні ремонтно-реставраційні роботи, які проводилися в ужгородському замку. Тоді був відкопаний колодязь, віднайдені під штукатуркою автентичні елементи і, ймовірно, відкрита фреска зі зображенням лицаря.
Отже, якщо всі пазли складуться (буде отриманий дозвіл від міністерства, знайдуться потрібні кошти та будуть залучені досвідчені фахівці), ужгородський замок у майбутньому зможе отримати неймовірну історичну родзинку у вигляді парних фресок воїнів обабіч в’їзної брами. Скоріше за все, ми ніколи так і не дізнаємося, хто і коли створив ці зображення, однак вони точно будуть нагадувати усім гостям музею про ті давні часи, коли наш замок захищали справжні лицарі.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
