Перекладацький доробок ученого й письменника Казимира Гурницького увійшов до 41-ого випуску серії «Між Карпатами і Татрами», який презентували в Ужгородському прес-клубі. Видання містить зразки словацької та польської поезії в українському перетлумаченні закарпатського митця, а також лірику самого К.Гурницького в словацькому та польському перекладі.
«Казимир Гурницький – це яскрава неординарна постать у культурі Закарпаття, який багато зробив у вимірі художнього перекладу, – каже Тетяна Ліхтей, доцентка УжНУ, засновниця та упорядниця серії «Між Карпатами і Татрами». – Минулого року була 100 років з дня його народження. Народився Казимир Гурницький на Хмельниччині, йому судилося пережити голодомор, переселення, в юному віці опинитися у пеклі війни. Він вийшов з усього достойно, залишився дуже добрим щирим, відритим, великим оптимістом. Десятиліттями викладав на історичному факультеті УжНУ».
За словами Тетяни Ліхтей, для науковця літературна творчість була справжньою віддушиною, твори були несхожі на те, що писали інші. «Право на вічний неспокій», «Ікарові очі», «Магії сакури» та інші збірки поезій вийшли за життя Казимира Гурницького. Він також перекладав твори з польської, словацької, серболужицької. Із словацької вибрав для перекладу символіста Іван Краска.
«Лірика Івана Краска оповита якимись біблійними мотивами, журою, сентименталізмом, меланхолією. А в той час це не було модно. І словаки не пропонували ніколи Краска для перекладу. А Казимир Іванович вибрав саме його і перетлумачив низку його поезії, – зауважила Тетяна Ліхтей. – Це була не просто перекладацька діяльність, а він пройнявся так, що згадав його у своїй поезії».
Найбільше перекладав Казимир Гурницький з польської, оскільки походив з польської родини. У новий випуск «Між Карпатами і Татрами» увійшли вірші, які письменник переклав саме з цієї мови. Палітурка видання «Між Карпатами і Татрами» оформлена роботою відомого закарпатського художника Василя Скакандія, з яким товаришував Казимир Гурницький.
Високий рівень перекладу засвідчила Олександра Козоріз, перекладачка з польської, літературна редактора видання, яка також редагувала творчі збірки К.Гурницького.
«Мені пощастило зустрітися з Казимиром Гурницьким, коли я редагувала його першу книжку “На стикові тисячоріч”, для нього слово і навіть маленьке слівце дуже багато важило. Скільки було правок, думок, змін, – пригадує Олександра Козоріз. – Казимир Іванович прекрасно володів словом і відчував на кінчиках пальців, і польську, і українську мови. Читаючи польський та український тексти, можу порівняти дух і відчуття слова письменника». Олександра Козоріз додала, що літературний переклад – це не простий лексичний набір та дослівне відтворення тексту, тому потребує тривалої та відданої праці.
Наталія Петріца, завідувачка кафедри словацької філології УжНУ зазначила: «Прикметно, що літературна серія «Між Карпатами і Татрами» започаткована на Закарпатті. Адже наш унікальний регіон лежить не тільки на перетині геополітичних шляхів, а передусім на перетині багатьох культур. Тішуся, що саме така серія виникла з ініціативи Тетяни Ліхтей. За 25 років видано 41 збірку і це потужна робота. Казимир Гурницький відчув історію та культуру краю, що дало поштовх для його літературної роботи. Зауважу, що Івана Краска зі словацької може перекладати тільки поет».
Поділився враженнями від літературної творчості Казимира Гурницького і Василь Густі, поет, публіцист, перекладач. «У 1968 році вийшла перша книжка Казимира Гурницького – “Право на вічний неспокій”, далі «Ікарові очі». Те, що він поет — це було відкриття,- каже Василь Густі. – Дуже був своєрідний самобутній поет, відкрив нам Архангела Кримського. У ті роки не так просто було видати переклад».
За словами Василя Густі, серія «Між Карпатами і Татрами»- це вже літературний бренд Закарпаття:
«І не тільки закарпатської літератури, але й української. У 50-х роках після Другої світової війни, коли Закарпаття було возз’єднано із Україною і про нашу літературу дізналися більше, говорилося, що її родзинка – це мала закарпатська проза, закарпатська новела, закарпатське оповідання. У 60-ті-70-ті роки говорили про бренд закарпатської літератури – поезію. Останні 20 років кажуть: “Родзинка закарпатської літератури – це художній переклад». Саме закарпатській школі художнього перекладу була присвячена одна з виставок у літературному музеї в Ужгороді.
Відвідала презентацію і онука відомого науковця, письменника Евеліна Гурницька, закарпатська журналістка, викладачка кафедри журналістики УжНУ. Вона подякувала за увагу до творчості дідуся та збереження його літературної спадщини.
На завершення презентації студенти кафедри словацької філології УжНУ зачитали кілька поезій, перекладених Казимиром Гурницьким із словацької.
