Зараз, коли все більше говорять про можливість припинення вогню та початку мирних переговорів, все більше розмов і про те, що буде з тими, хто втік від війни за кордон. Скільки українців повернеться? Питання надзвичайно складне і його розвиток може мати вирішальне значення для подальшої демографічної, соціальної, політичної та економічної долі України.
Ми знаємо, що 24 лютого 2022 року багато людей вирушили у подорож, думаючи, що поїдуть лише на кілька тижнів і незабаром зможуть повернутися додому. Не так сталося. Але навіть через кілька місяців більшість все ще вважала, що обов’язково повернеться після закінчення війни. Згідно з тодішніми опитуваннями, такої думки дотримувалися 74 відсотки тих, хто втік за кордон. Зараз їхня кількість скоротилася до 43 відсотків, а за більш песимістичними прогнозами, навіть за найкращого сценарію, лише кожен третій українець зможе повернутися додому. Якщо не буде припинення вогню протягом встановленого терміну і не буде створено основи хоча б для відносного миру, ці пропорції можуть ще більше зменшитися з усіма гіркими наслідками, які це спричинить.
Інше питання, куди вони могли б повернутися? Сотні тисяч будинків зруйновані, країна перебуває під драконівським воєнним станом, кордони відкриті лише всередину, а корупція пронизує всі аспекти життя, як спрут. За оцінками, 10 мільйонів українців виїхали через початок війни, але багато мільйонів вже працювали за кордоном як гастарбайтери ще до 2022 року. Українських працівників також цінують у Європі, і їх працевлаштовують охочіше, ніж арабських іммігрантів чи вихідців із Африки. Досвід показує, що все більше українських родин «пускають коріння» за кордоном. Діти ходять там у дитсадок і школу, батьки також вивчають мову, влаштовуються на роботу та з кожним днем все більше інтегруються в середовище.
Приміром, у Польщі, за оцінками, може проживати близько мільйона українців, 67 відсотків із яких уже працевлаштовані або активно шукають роботу. Відомо, що українські робітники вже складають 1,1 відсотка ВВП Польщі. Найбільше українців живе в Німеччині, де соціальна підтримка найсильніша. З різних форм допомоги збирається більше грошей, ніж якби хтось працював тут, удома. Незважаючи на вільне життя, все більше людей влаштовуються там на роботу, 43 відсотки з них уже працюють або вивчають мову, щоб отримати роботу.
Ці дані не віщують Україні нічого доброго. Невідомо, скільки громадян вдасться повернутися додому, але одне можна сказати напевно: сотні тисяч просто чекають відкриття кордонів, бо не хочуть знову ризикувати небезпекою війни та пов’язаною з нею обов’язковою мобілізацією… Відомий український економіст Олег Пендзин уже попереджає, що через нинішню демографічну та економічну надзвичайну ситуацію Україні може знадобитися 400 000 мігрантів на рік, щоб компенсувати жахливе скорочення населення. І чоловіки знадобляться не лише в економічному плані, а й у прямому сенсі цього слова, адже скільки їх загинуло на фронті чи стали інвалідами та незахищеними на все життя… У сільській місцевості наразі спостерігають те, що ніхто навіть не сідає на трактор чи комбайн; у містах набирають жінок на вакантні місця водіїв, і навіть у важкій промисловості, як-от шахти, що залишилися, намагаються навчати жінок…
Україні терміново потрібен мир. Як склянка води для зневодненої людини, це може стати порятунком…
Юрій Дунда
