В Ужгороді сьогодні, 5 квітня, відкрили меморіальну дошку на честь чеського архітектора Петра Кропачека, котрий відомий тим, що проєктував окремі об’єкти в районі Малого Галагова Ужгорода, зокрема і ЗОШ № 3 Ужгорода. Саме при вході в навчальний заклад дошку і встановили.
Ініціаторами увіковічнення пам’яті відомого чеського архітектора, драматурга та сценографа стали Клуб Т. Г. Масарика в Ужгороді, Край Височина Чеської Республіки, а також меценат Василь Сличко з м. Кадань, що в Чехії.
Як відзначив під час відкриття дошки очільник Клубу Т. Г. Масарика в Ужгороді Іван Латко, «саме Петр Кропачик проектував будівлю школи № 3, саме тому й було вирішено у співпраці з місцевою школою і підтримки міста Ужгорода, області і краю Височина та фонду «Віза» відкрити цю дошку і повернути широкому загалу ім’я цього визначного архітектора».
Іван Латко додав, що це вже друга пам’ятна дошка на увіковічнення імен відомих чеських діячів, які багато зробили для Ужгорода зокрема та Закарпаття загалом. Наприклад, кілька років тому з ініціативи товариства чехів у регіоні вдалося встановити дошку чеському архітектору, який спроєктував будівлю центральної міської пошти, Йозефу Гочару:
«У перспективі плануємо повернути ім’я Франтішка Крупки, який проектував будівлю, в якій нині розміщена Закарпатська обласна рада та Закарпатська обласна державна адміністрації. Це теж будівля чехословацького періоду».
Ужгородський архітектор Ігор Бродій, який теж борав участьу відкритті меморіальної дошки, додав, що Петр Кропачек народився в 1889 році, закінчив технічний університет в Празі, до Першої світової війни захоплювався кубізмом, а відтак, по війні, його світогляд дещо змінився, як і архітектурний стиль, який перейшов у більше в пуризм.
Ігор Бродій навів приклади двох шкіл в Ужгороді на одній набережній, котрі побудовані з різницею всього в 17 років (ЗОШ № 1 – в 1913- му, а ЗОШ № 3 – в 1930-му) в різних стилях та з різною функціональністю:
«Якщо порівняти, то різниця не тільки в естетиці, а і в функціоналізмі. Наприклад, якщо перша школа – це класична, майже прямокутна в плані споруда з традиційною коридорною схемою і дуже вузькими, високими, але вузькими вікнами, то в ЗОШ № 3 присутня абсолютно інша концепція. Тут майже вся поверхня фасаду – вікна, а вікна це що? Це світло, бо дітям для успішного навчання потрібно багато повітря, сонця, за допомогою якого вбиваються різні бактерицидні утворення на кшталт плісняви тощо. Тут спроєктований також дитячий спортивний майданчик, критий спортивний зал. Тобто, це вже дуже функціоналістський план, він складний, бо дає можливості багато рухатися, дає багато світла, дає практично багато життя».
На відкритті також були присутні гості з краю Височина (Чеська республіка).
Наталія Петерварі
