Здавалося б, енергетика – чоловіча справа: складні прорахунки та розрахунки, мережі та підстанції, кіловати та генерації… Так, усе це є, але велика й вагома частина роботи в галузі – на плечах жінок. Тих, кому, крім роботи, випало ще й тримати та будувати сім’ю, ростити дітей, справлятися з мільйоном справ та обов’язків. Як усе це дається? Що допомагає?
ТОВ «Закарпаттяенергозбут» розказує сьогодні про наших неймовірних жінок, які щодня в нашому колективі, які вчать і вчаться, передають досвід і реалізовують нові проєкти. Так, зараз розказуємо про кількох, але впевнені, що кожна з наших колег – неймовірна, сильна та впевнена.
Каріна Вашкеба: «Ми, жінки, несемо світло»
Каріна Вашкеба створювала і налагоджувала в ТОВ «Закарпаттяенергозбут» кол-центр, а зараз керує і ним, і роботою інформаційно-консультаційного центру. Завдяки її терпеливості та водночас наполегливості споживачі області щодня отримують фахову допомогу з питань електропостачання. Усі, хто знає Каріну, без роздумів скажуть: виважена, спокійна, терпляча, людина, на яку завжди можна покластися, від якої завжди можна отримати пораду. Фахівці кол-центру підтвердять: керівник, який вміє навчити; ті, хто «виріс» із команди підрозділу й завдяки Каріні почав підніматися кар’єрними щаблями, додають: один із найкращий керівників усіх часів. І тільки дуже вузьке коло рідних та друзів насправді знають, як цій тендітній жінці нелегко: самій виховувати дітей, розриватись між родиною та роботою, і при цьому залишатись чарівною Жінкою. Як удається суміщати різні ролі, різні сфери, що дає сили та витривалість?
Свій шлях в енергетиці Каріна Вашкеба починала так само з кол-центру, але в ПрАТ «Закарпаттяобленерго»: там молода фахівчиня здобувала перший досвід спілкування зі споживачами, знайомилась зі світом кіловатів, нарахувань, перерахунків та всього подібного. З часом перейшла працювати в головний офіс компанії, виконувала обов’язки економіста, а в 2019-му, після реформи ринку енергетики та заснування ТОВ «Закарпаттяенергозбут», їй доручили створити кол-центр уже в цій компанії. Певна річ, досвід тут став у нагоді, але підходи були новими, все довелося організовувати «з нуля». Каріна шукала людей, формувала заготовки відповідей для працівників, прописувала функціональні обов’язки, вивчала нове програмне забезпечення, вчилась сама та вчила інших, а паралельно відповідала на дзвінки, вирішувала гострі ситуації. Чи був страх перед тим, як починати цю справу? Зізнається: був, бо тільки дуже самовпевнена людина не боїться починати нове, вона ж переймалась: як все складеться, чи справиться?
«Острах був, не без того, – каже Каріна. – Знаєте, як кажуть: очі бояться, а руки роблять. Чого боялась найбільше? Аби вдалося правильно реалізувати всі завдання і налагодити всі процеси, щоб робота була покладена так, як вона має бути, як пише закон, як хоче бачити керівник, який мені довірив цю ланку». Оглядаючись назад зараз, через роки від моменту створення кол-центру, Каріна Вашкеба визнає: навчити колег справлятися з навантаженням в емоційному сенсі – у цій роботі було найважчим. «Це справді буває нелегко, коли спілкуєшся з людьми, котрі злі, котрі часто навіть не розуміють, з чим вони звертаються і всю свою образу виливають на нашого працівника… Це треба було перш за все зрозуміти мені – як із цим негативом справлятися, а потім навчити цьому інших».
Оскільки ТОВ «Закарпаттяенергозбут» – товариство, яке постачає електроенергію, то говоримо з Каріною і про це.
«Енергетика – складна й відповідальна галузь, яка розвивається шаленими темпами і вимагає від тих, хто працює в ній, постійно вчитися, – розповідає фахівчиня. – Так, це нелегко, але коли ти тривалий час працюєш, маєш неабиякий досвід, то дуже швидко всі пазли складаються в одну картинку. Загалом я вважаю, що не можна бути професіоналом, якщо не маєш напрацьованих годин, відпрацьованих розмов, пропрацьованих конфліктів, ситуацій, досвіду, якихось навіть моментів, коли ти не знала, як зробити, або зробила неправильно, а потім робила висновки стартувала по-новому… Професіоналізм – це досвід, помножений на бажання вчитися».
На питання, яка роль жінки в енергетиці, Каріна впевнено відповідає: «Ми, жінки, несемо світло, у будь-якій ситуації проявляємо свою жіночність, і це допомагає».
І насамкінець: як суміщати роботу і сім’ю? «Складно. Бо якщо в одній сфері ти успішна, то в іншій сфері ти обов’язково будеш десь уступати. І для того, щоб тримати баланс і там, і там, ти вкладаєшся не на повну, а в два рази більше».
Наталія Штимак: «27 років в енергетиці – це коли ти всю себе віддаєш одній справі»
Ще одна наша колега, про яку хочемо сьогодні розповісти – начальниця Мукачівського ЦОК ТОВ «Закарпаттяенергозбут» Наталія Штимак. Це жінка, яка справді все життя віддала енергетиці, бо працює в галузі майже три десятки років! Вона сама жартує, що в одну галузь як прийшла юною, так, працюючи в ній, і заміж виходила, і дітей народила, і бабусею стала – усе без зміни фаху.
«У далекому 1998-му я прийшла в Свалявський РЕМ тодішнього «Закарпаттяобленерго», почувши про вакантну посаду секретаря-діловода. На ту мить ще не мала навіть 18 років, ось так одразу після шкільної лавиці, як кажуть, і пішла працювати. Добре пригадую, що мала найнижчу посаду і найменшу зарплату, яка була тоді в Свалявському районі електромереж. Але це не налякало, бо хотіла працювати».
Паралельно з роботою Наталка вирішила навчатись: вступила спершу до Свалявського технічного коледжу, отримала диплом фахівця з економіки підприємства, відтак продовжила навчання за фахом у Київському національному університеті харчових технологій.
Зі здобуттям освіти почалося й зростання в кар’єрі. З секретаря Наталя пішла в контролери, відтак – техніком по розрахунках із побутовими споживачами, ще за якийсь час працювала з юридичними споживачами, інженером. Останній етап роботи в структурі обленерго – старший економіст.
«Усі навики здобувала поступово, працюючи по кілька років на кожній роботі, здобуваючи досвід, вирішуючи різні ситуації. При цьому постійно навчалась, бо в нашій сфері без цього ніяк», – розказує начальниця ЦОКу.
У січні 2019-го Наталі Штимак запропонували очолити Свалявський Центр обслуговування клієнтів ТОВ «Закарпаттяенергозбут», і вона погодилась. Зараз очолює Мукачівський ЦОК.
Пригадую початок: по суті, ми знали тільки те, що обленерго виконуватиме одні функції, а постачальники – інші, але як усе працюватиме «на ділі» – мало хто уявляв. День за днем, крок за кроком – і все вивчали, пропрацьовували, робота налагодилась. У той час найважче було донести до споживача, що розподіл і постачальник – це різні структури, що кожен має свої функціональні обов’язки. Споживачі ж ішли до нас з усіма питаннями та проблемами…»
Проблемних питань, з якими довелося зіштовхуватися, було ще чимало. Випробування сипались одне за одним: спершу – ковід та складнощі роботи в таких умовах; відтак – війна, і ковід здався порівняно просто епізодом… «Пригадую, як було нам, як підприємству, складно, коли почала діяти заборона на відключення боржників за спожиту електроенергію. Зібрати кошти – нереально, люди платити не хочуть, а часто й не мають, з чого, а нам потрібно зібрати кошти, щоб закупити електроенергію, щоб виробники мали ресурси для генерації… Але мало хто з населення розуміє, наскільки важливо не розривати цей ланцюг»!
Удар за ударом, але з-за хмар завжди виглядає сонце, але робота завжди триває, і нерідко тримається на тендітних плечах жінок, котрих в енергетичній галузі як країни, так і Закарпаття чимало. «Жінка в енергетиці – це перш за все терпіння, витримка, досвід та мудрість», – каже Наталка Штимак.
Мар’яна Рацин: «Треба залишати роботу на роботі, а сімейні питання вдома»
Без порозуміння та балансування немає успіху ні в родині, ні на роботі, вважає наша з вами колега, економістка Хустського ЦОК ТОВ «Закарпаттяенергозбут» Мар’яна Рацин.
Фахівчиня працює в енергетиці вже 18 років поспіль, починала свій трудовий стаж з посади секретаря в Хустському районі електромереж ПрАТ «Закарпаттяобленерго», за кілька років, у 2013-му, перейшла на роботу в сервісний центр РЕМу, де надавала весь спектр послуг товариства, починаючи з приймання заяв і закінчуючи оформленням документів по приєднаннях. Пригадує про ті часи з теплотою: «Це не було для мене складно, бо роботу знала, спілкуватись мені легко, а щоденна робота зі споживачами додає цікавості, жвавості». Відтак Мар’яна працювала на кількох інших посадах, опановувала нові напрями роботи в енергетиці. Зізнається, їй було цікаво постійно вчитися і дізнаватися нове.
У січні 2020 року на запрошення керівника Хустського ЦОКу новоствореного ТОВ «Закарпаттяенергозбут» Івана Івановича Черничка Мар’яна Рацин приєдналася до роботи в новій компанії, обійняла посаду техніка. «Коли починала робити, то, зізнаюся, було навіть трохи страшно – як я буду справлятися? Адже це новий напрямок роботи, я наче попала одразу в нову річку, все нове, все інакше, переживала неймовірно. Вірите, йшла щовечора додому з роботи з думками, чи все я зробила вірно, чи не помилилась десь. Чекала, що ось-ось зателефонує хтось із колег чи керівництво і скаже, що треба повертатись і переробляти… Але Іван Іванович постійно казав, що бачить в мені потенціал, що я «потягну». Ця його впевненість допомагала».
А ще допомагали колеги – на всіх рівнях, починаючи від рідного офісу і закінчуючи фахівцями інших ЦОКів та головного офісу ТОВ «Закарпаттяенергозбут». Мар’яна Рацин розказує й про це: «У мої обов’язки виходить робота зі споживачами, формую виписки, готую звіти, і вся ця щоденна ніби рутинна, але насправді різноманітна робота мені подобається. Так, це все нелегко, іноді мені здається, що більше би така робота підходила чоловікам, але потім розумію, що, можливо, завдяки жіночій терпеливості, вмінню «розряджати обстановку» чимало питань нам легше вирішувати, опрацьовувати», – каже Мар’яна.
А ще жінка дуже пишається своїм колективом та атмосферою в ньому:
«Ми дружні, постійно підставляємо плече один одному. Наприклад, коли я тільки починала працювати економістом, то коли виникала проблема, до мене підсідала колега і казала: «Давай разом попрацюємо, знайдемо помилку…» Коли після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну виникали проблеми зі світлом, наш офіс був знеструмлений через дію графіків погодинних відключень, мені телефонували колеги з інших ЦОКів товариства, де на ту мить було світло, і пропонували допомогти зі звітами чи таблицями, щоб вкластися в терміни. І зараз, коли ми отримуємо якесь завдання, одразу телефонуємо одна одній і обговорюємо, як хто виконуватиме це, як краще, ділимось думками».
На питання, як поєднувати роботу та родину, Мар’яна відповідає однозначно – витримувати баланс. «У мене двоє дітей-підлітків, 13 та 15 років, і це той період, коли справді нелегко, доводиться бути вдвічі уважнішою та терплячішою, бо суперечки через зміни настрою в такому віці спалахують миттєво. Так, їх вдається вирішувати, але часто я ловлю себе на думці, що, вирішуючи якісь питання на роботі, я розумію, як врегульовувати конфлікти в родині».
Фахівчиня каже, ще має одне правило: треба залишати роботу на роботі, а сімейні питання вдома. Це нелегко, але цьому треба вчитися. «Усе виходить, коли є підтримка – чи на роботі, чи в сім’ї».
Олександра Федорова: «Пряма робота зі споживачами – це надзвичайно складно і відповідально»
Ще одна наша сьогоднішня героїня – Олександра Федорова, старший менеджер по роботі зі споживачем Ужгородського ЦОК ТОВ «Закарпаттяенергозбут». Фахівчиня, яка працює в команді товариства з минулого року, вже встигла стати «своєю», працює і росте разом із компанією. «Я народилась в Комсомольську-на-Амурі, але в 22 роки переїхала на батьківщину мами – Закарпаття, і з того часу тут живу, побудувала смію, народила чудового синочка, працюю в гарній компанії», – розповідає Олександра про себе. Пригадує, що, попри вищу освіту, починала свого часу з торгівлі в магазині, працювала торговельним агентом, відтак зайняла вакантну посаду в «Закарпатгазі», працювала фахівцем із обслуговування клієнтів, по суті – з побутовими споживачами. «Я люблю спілкуватися, мені здається, я це вмію, тому не боялась роботи, – розказує Олександра. – Так, потрібно знайти підхід до людини, щоб пояснити, що і як, розтлумачити деталі».
Після трьох років роботи Олександра вирішила шукати кращу роботу – з вищим окладом, можливостями кар’єрного зростання. Так і потрапила в ТОВ «Закарпаттяенергозбут», пройшла співбесіду й одразу почула: «Ви нам підходите».
Оглядаючись на ті перші дні переходу «з газу в електрику», Олександра розказує: «З першого дня мене навчали, як працювати з новими програмами, пояснювали нюанси в електропостачанні, багато часу мені приділяла Віра Михайлівна Граб – досвідчена колегиня, яка була дуже терпляча, все показувала, навчала, підказувала, допомагала виправляти помилки. А вже за тиждень мені запропонували працювати зі споживачами, бо ніщо так не навчить, як безпосередня практика. Так і було».
Олександра пригадує різні історії в роботі: як спершу плутала кіловати з кубами і це створювало непорозуміння; як приходили споживачі, з котрими зустрічалась в іншій компанії, й казали: «О, ви вже тут» як допомагала розбиратись в ситуаціях, коли люди плутали чужі рахунки зі своїми, нервували і видихали спокійно, коли їм пояснювали, що і як:
«Узагалі пряма робота зі споживачами – це надзвичайно складно і відповідально, бо треба бути і психологом, і енергетиком, і не забувати, що ти людина, а перед тобою – в будь-яку мить може опинитися твій родич, друг знайомий, і треба до споживача відноситись так само, як до когось із них. І найголовніше в моїй роботі особисто для мене було те, що в якому б настрої не звернувся споживач – схвильований чи розстроєний, але завжди отримував пояснення і завжди після цього казав «Дякую». У таких випадках я розуміла, наскільки важливу роботу ми виконуємо, адже спілкування з людьми – це не менш потрібно, ніж закуповувати електроенергію чи ремонтувати мережі, це невід’ємна частинка цього всього процесу, який називається енергопостачанням».
Нещодавно Олександра перейшла працювати в договірний відділ Ужгородського ЦОКу і наразі в її компетенції – робота з юридичними споживачами. Тут, зізнається, спокійніше, але можна вивчити щось нове, а їй це цікаво. «Новий досвід – це завжди розвиток, і добре коли є можливість вивчати щось нове. Думаю, кожна людина цього прагне».
Кожна жінка, котра працює в енергетиці, в нашому товаристві, може розказати багато цікавого. Впевнені, ще буде чимало нагод розповісти про їхню роботу, досвід, мудрість. Пишаємось усіма і принагідно вітаємо з прекрасним святом весни! Ви – найкращі!
