Музей текстилю імені Каталін Полоній Закарпатського угорського коледжу імені Ференца Ракоці ІІ створений з метою збереження та презентації витвору народного мистецтва Закарпаття – берегівського ткацтва. На виставці представлені вироби, виконані в різних техніках, а також інструменти, які використовувалися для їх виготовлення. Відвідувачі також зможуть спробувати свої сили у ткацтві на ткацьких верстатах у залі та ознайомитися зі зразками ювелірних виробів регіону.
Виставкова кімната названа на честь Каталін Полоній, яка багато років тому подарувала коледжу колекцію з 92 текстильних виробів. Її прохання було простим і здійсненним: щоб її вироби стали доступними для громадськості. Ми розпитали Адель Гал, яка працює в коледжі з 2011 року, про те, як розвивався музей текстилю і як ним керують.
– Протягом багатьох років викладачі та студенти коледжу збирали текстильні вироби і дарували їх музею, таким чином колекція почала зростати. Вона продовжує зростати і сьогодні, ми приймаємо антикваріат, у нас є місце для всього, і згадані вище 92 експонати зросли до 550», – пояснила Адель.
Однією з цілей музею є представлення бережанського текстилю, його типових мотивів, візерунків та інструментів, які використовуються для їх виготовлення. Зараз музей складається з трьох секцій. У кімнаті внизу знаходиться ткацький верстат і кілька швейних машин. У головній виставковій залі в ряді вітрин завдовжки кілька метрів розміщені текстильні вироби, подаровані музею Каталін Полоній. Переважно це бережанський текстиль (тюльпан, вовчий принт, гвоздика, жолудь), але з часу створення колекції тут з’явилися тканини з усіх куточків Карпат з різними вишивками.
– Ми намагаємося показати колорит кожної з них. Однак спосіб зберігання тканин у скляних вітринах не підходить, оскільки вони можуть швидше вицвісти і порватися, тому у нас також є складське приміщення, де ми зберігаємо більшу частину тканин у закритих шафах, згорнутими в рулони», – розповіла Адель.
У головній виставковій залі також можна побачити костюми, які достовірно відтворюють костюми різних регіонів на ляльках у натуральну величину.
– Гордістю нашого музею є наш найстаріший експонат – чоловічий сюртук 1902 року, а також останній оригінальний жіночий траурний костюм чорного кольору з Нагидоброні. Також у нас є оригінальна весільна сукня з Дерцена 1958 року, яку ми просто змушені були пошити з доданого фото, – показує нам старовинний одяг Адель.
На Закарпатті проживає багато національностей. Тому в музеї є чимало народних костюмів.
– Наприклад, в експозиції представлений берегівський театральний костюм, який належить до Берегівського регіону. Також можна побачити русинські, гуцульські, долішняцькі, лемківські, бойківські костюми, а ще у нас є румунський костюм з Марамуреша. Це одяг пост-шитий, тобто ми його пошили за репродукціями та фотографіями, – пояснила господиня.
Оскільки до них також надходить багато старовинних речей, то, незважаючи на те, що ми говоримо про музей текстилю, вони також експонуються. У вітрині можна побачити красиві маленькі глечики, глечики, гасові лампи, свічники та прикраси з різних епох. Вони виставлені тематично. Цікаво, що багато прикрас радянського періоду дуже знайомі, наприклад, букет тюльпанів з рогу, соска у формі оленя чи інших тварин, а також багато інших «пиловловлювачів».
Відвідувачам музею є чим помилуватися. Як пояснила Адель, групи, які бажають відвідати музей, повинні реєструватися заздалегідь. Останнім часом у них було багато українських туристів, але вони також часто приводять дітей зі шкіл у цьому районі. Молоді «дитячою мовою» пояснюють, чим цікава та на що варто звернути більше уваги. А для наймолодших проводять екскурсію музеєм. Експонати та костюми розповідають у формі запитань-відповідей. Для них це цікавіше, більш захоплююче і, якщо дозволяє час, їм можна давати завдання і брати участь у ремісничих заняттях.
– У нас є кілька маленьких вирізаних серветок, які ми залишили для дітей, щоб вони обводили червоним і чорним маркерами схему вишивки хрестиком на картатому папері. Їм подобається робити це щоразу, бо вони можуть забрати їх додому, і це більше, ніж просто екскурсія, – підкреслила Адель.
Для мене це теж було більше, ніж просто екскурсія, адже це був невеликий спогад про дитинство, про предмети, якими я користувалася щодня, і які було приємно побачити знову.
Довідка.
Каталін Полоній народилася в Берегові. У 1958 році заснувала ткацько-вишивальну групу в колективі у Великих Берегах. У 1967-1974 роках працювала художнім керівником Ужгородського художнього фонду, а згодом заснувала ткацький гурток у Велиій Доброні. Роботи жінок, які працювали під її керівництвом, виставлялися в кількох великих містах України. З її ініціативи ткацтво та вишивка хрестиком були введені як обов’язкові предмети в середній школі в Великих Берегах.
Розробляла та виготовляла костюми та аксесуари для Закарпатського державного народного ансамблю та багатьох народних танцювальних колективів. Кілька разів була нагороджена золотими та срібними медалями на Київській та Московській народних виставках. У 1982 році за роботу в галузі народного мистецтва, відродження культури бережанського ткацтва та вишивки, а також за роботу з обробки мотивів бережанської культури їй було присвоєно звання заслуженого народного художника України.
