Вікторія Ференц, депутат Європарламенту від ФІДЕС-КДНП та член групи «Патріоти за Європу», вважає важливим підтримувати тісні зв’язки зі своєю батьківщиною. Вона бачить себе європейським голосом закарпатської громади, тому для неї важливо бути поінформованою на місцях, мати повну інформацію про повсякденне життя угорської громади на Закарпатті. «Саме вони бачать найкращі рішення і те, що потрібно громаді», – сказала євродепутатка в інтерв’ю нашій газеті, відповідаючи на запитання про свої завдання, плани, проблеми угорської громади на Закарпатті та Різдво Христове.
– Нещодавно Ви відвідали Закарпаття вдруге після обрання, але можна сказати, що побували на батьківщині. Якими були Ваші цілі і що Ви відчули під час нещодавньої поїздки?
– Як євродепутату закарпатського походження і як європейському голосу закарпатської громади, мені дуже важливо дізнатися про повсякденне життя угорської громади Закарпаття безпосередньо від людей, які живуть і стикаються із щоденними труднощами, оскільки саме вони можуть бачити найкращі рішення і те, що потрібно громаді. Це було однією з цілей мого візиту, тому я зустрілася з Юзефом Сіном, віце-президентом КМКС, Ілдіко Орос, президентом Закарпатської асоціації педагогів та Закарпатського угорського коледжу ім. Ференца Ракоці ІІ, а також з Іштваном Чернничко, ректором коледжу, та Золтаном Баб’яком, міським головою Берегова.
Як депутат Європарламенту, я також займаюся питаннями екології, а екологічні проблеми не знають кордонів. Прикладом є забруднення довкілля відходами, яке спричиняє величезні проблеми на Закарпатті, а також зачіпає Угорщину, що робить проблеми і для ЄС. Тому я вважав важливим дізнатися про ситуацію на сміттєзвалищі поблизу Яношів після попереднього візиту на сміттєпереробний завод у Ніредьгазі в листопаді. Ці візити стали можливими завдяки співпраці з Оскаром Шестаком, президентом Саболч-Сатмар-Березької повітової асамблеї, та Європейського об’єднання територіального співробітництва ТИСА (ЄОТС Тиса), і я сподіваюся, що ця співпраця продовжиться і в наступному році задля створення більш чистого довкілля.
Ще однією метою мого візиту була зустріч з групою дітей з постраждалої від війни Харківської області, які відпочивали на Закарпатті завдяки ЄТОС Тиса та Міністерству зовнішньої економіки і закордонних справ Угорщини. Було дуже зворушливо бачити умови, в яких жили діти, показуючи мирне повсякденне життя батьківщини дітей до війни та трагічні умови після війни. Це також підкреслює важливість якнайшвидшого встановлення миру, який міг би покласти край людським стражданням і запобігти психологічним травмам ще більшої кількості невинних дітей. На зустрічі з дітьми також були присутні Роман Сарай, голова Закарпатської обласної ради, та Володимир Чубірко, представник Закарпатської обласної ради.
– Чим відрізняється повернення додому в якості депутата Європарламенту?
– Завжди приємно повертатися додому, на батьківщину, але також боляче усвідомлювати масштаби викликів, з якими угорська громада, регіон і населення країни зіткнулися в останні роки. З початком російсько-української війни угорська громада була обтяжена не лише боротьбою за права своєї меншини, але й жахливими наслідками бойових дій та руйнувань, яких зазнала вся країна. Угорська громада Закарпаття робить свій величезний внесок у зменшення шкоди, завданої війною, перебуваючи в стані готовності з дня нападу. Вона одразу ж допомогла розмістити та нагодувати біженців зі сходу і продовжує це робити донині. Не кажучи вже про те, що чоловіки з угорської громади також воюють на фронті, несучи величезні втрати порівняно з часткою нашої громади.
Той факт, що я можу повернутися додому як член Європейського парламенту, дає мені можливість допомогти моїй хоробрій громаді, члени якої стоять на сторожі своєї батьківщини і борються на місцевому рівні в цій боротьбі за виживання.
– Ви прийшли у політику з викладацької та наукової кар’єри. Який досвід вашої попередньої професійної кар’єри ви можете використати, що було найбільшим викликом у цій, мабуть, досить значній, зміні, і як ви це сприймаєте?
– Навіть у моїй дослідницькій кар’єрі сферою моєї компетенції було Закарпаття, а в його рамках – навчання національних меншин рідною мовою. Я вірю, що знання та польовий досвід, накопичені таким чином, будуть мені дуже корисні, коли я буду виступати як голос спільноти на зустрічах у Брюсселі та Страсбурзі. Однак парламентські промови набагато коротші, інколи нам доводиться виголошувати найважливіше повідомлення за 1 хвилину, але я думаю, що моя команда підготовлена, і ми добре справляємося з цими викликами, крок за кроком і стаємо кращими.
– З якими цілями та планами ви приступили до цієї нової справи?
– Одним із центральних питань наступної каденції Європарламенту, безумовно, буде вступ України до Європейського Союзу, просування якого, я вважаю, є нашим спільним інтересом. Я вважаю своєю основною метою, щоб взяті Україною зобов’язання – включно з розв’язанням проблем національних меншин, викладених в 11 пунктах урядом Угорщини – були якнайшвидше реалізовані на практиці. Тому у своїй роботі я стежу та вживаю заходів для того, щоб наша громада якнайшвидше повернула раніше набуті права меншин. Моя мета – щоб якомога більше людей дізналися про реальну ситуацію та потреби Закарпаття, угорської громади Закарпаття, серед європейських політиків та європейців.
– Як це було – вперше потрапити до Парламенту ЄС, і як це – побачити, як працює Парламент?
– Будь-хто, хто був у Парламенті ЄС, знає, що ми живемо у власному всесвіті, з офісами, невеликими кімнатами для комітетів та пленарною залою, де всі 720 євродепутатів засідають разом, а також телевізійними студіями, невеликими магазинами, перукарнями та спортзалом. Таку практику можна зрозуміти, адже, окрім інтенсивної роботи, ми часто не залишаємо своє робоче місце до кінця робочого дня, тому дуже корисно мати можливість подбати про свої найважливіші справи на місці. І як лінгвісту, мені було дуже цікаво, коли я вперше усвідомила, прогулюючись коридорами Парламенту, «плутанину» ніби у Вавилоні, коли всі 24 офіційні мови Союзу одночасно є частиною фонового шуму. Очевидна плутанина не заважає нам під час засідань завдяки чудовій роботі перекладачів.
– Андреа Бочкор представляла закарпатських угорців у Брюсселі та Страсбурзі протягом двох попередніх каденцій, а в середині липня її місце зайняли Ви. Як ви оцінюєте перші п’ять місяців вашого мандату?
– Після 10 років роботи Андреї Бочкор багато з пройденихнею шляхів було видно вже на початку мого мандату, але з’явилося і багато нового. На період 2024-2029 років делегація ФІДЕС-КДНП стала членом третьої за чисельністю політичної групи в Європарламенті – групи «Патріоти за Європу». На жаль, нашій групі доводиться працювати в складних умовах. Ми не можемо обіймати посади голови або віце-голів, у нас забрали можливість, наприклад, виступати в якості доповідачів. Звичайно, ми цього так не залишимо: наша група звернулася до суду. Початок парламентської каденції – дуже складний час, коли формуються комітети і делегації, призначаються єврокомісари, придатність яких перевіряють профільні комітети Європарламенту в контексті комітетських слухань.
Я брала участь у більш ніж десяти слуханнях на своїх високих посадах завдяки своєму основному членству в Комітеті з навколишнього середовища як угорський член фракції «Патріоти за Європу», я також стежила за слуханнями кандидата на посаду комісара від Угорщини Олівера Варгеї. Прийняття рішення зайняло більше двох тижнів, яке врешті закінчилося позитивно, і Олівер Варгеї зміг зайняти посаду комісара з питань охорони здоров’я та харчової безпеки Європейської комісії.
Крім того, я брала участь у засіданнях різних комітетів, делегацій та робочих груп, мала численні зустрічі, виступи та інтерв’ю, брала участь у конференціях та форумах, і ми успішно організували IX. Brussels Transcarpathia Day, під час якого я змогла привітати свою першу групу відвідувачів Брюсселя, переважно з учасниками із Закарпаття. Тож можу сказати, що у мене були напружені, але продуктивні місяці, і я й надалі намагатимусь викладатися якнайкраще, оскільки працюю на благо своєї країни, своїх співвітчизників та угорців Закарпаття, і це те, що рухає мене вперед .
– Згідно з вашим профілем на сайті Європарламенту, ви є членом Комітету з питань навколишнього середовища, охорони здоров’я та безпеки харчових продуктів, Комітету з питань прав жінок та гендерної рівності, делегації в Парламентському комітеті асоціації Україна-ЄС, делегації в Парламентській асамблеї Євронест та альтернативним членом Комітету у закордонних справах. Чи не забагато роботи для однієї людини?
– Так, це, безумовно, багато і різноманітних завдань, але так буває з делегаціями невеликих країн: якщо ви хочете охопити всю роботу комітету в усіх сферах, у вас немає вибору. І це, до речі, може бути корисним для навігації між багатьма і багатьма сферами і завданнями, так це те, що у представника є кілька флагманів. У моєму офісі абсолютно важливо, щоб, де це можливо, ми приділяли увагу Закарпаттю, будь то права меншин, політика пам’яті, охорона навколишнього середовища або права жінок. Над цими завданнями в жодному разі не працює одна людина, адже євродепутата завжди підтримує його команда, у моєму випадку – три помічники з Брюсселя та один із Угорщини.
– Ви представляєте насамперед угорську громаду Закарпаття в Брюсселі та Страсбурзі. У цьому контексті ви нещодавно взяв участь у засіданні делегації до Парламентського комітету асоціації Україна-ЄС, де обмінялися думками з Ольгою Стефанишиною, віце-прем’єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та міністром юстиції, і звернули увагу на важливість дотримання прав меншин у контексті вступу України до Європейського Союзу. Минулого тижня вона написала на своїй сторінці в соціальній мережі про конференцію «Виклики та перспективи захисту національних меншин в Європі». Які питання наразі є найбільш актуальними для угорської громади Закарпаття?
– На жаль, мушу констатувати, що є ще багато невирішених питань, які, сподіваюся, незабаром зміняться. Для мене було важливо поінформувати віце-прем’єр-міністра Ольгу Стефанишину про проект поправок до закону України про освіту, який турбує закарпатську громаду і який спрямований на створення україномовного середовища. Віце-прем’єр-міністр сказала мені, що вони відстежують такі ініціативи і не підтримають жодної пропозиції, яка утискає свободи чи право на вільне використання мов. Я вірю, що це не порожні слова і що київське керівництво зробить реальні кроки для повного відновлення поваги до прав меншин.
Також викликає занепокоєння – і я порушила це питання з Олів’є Варгеї, Комісаром з питань політики сусідства та розширення, під час презентації пакету розширення до 2024 року на засіданні Комітету у закордонних справах Європейського Парламенту, – що найбільша організація інтересів закарпатських угорців, «Товариство угорської культури Закарпаття («KMKSZ»), не отримала місця в Раді громадських організацій національних меншин України, яка була створена в травні, і, таким чином, створення Ради не забезпечило реального та вільного представництва меншин. Я підкреслила, що Комісія повинна звернути на це увагу і вжити заходів для забезпечення справжнього представництва.
Під час зустрічі у вересні з представниками угорських навчальних закладів, церков та громадських організацій Закарпаття було порушено низку питань, які потребують вирішення, наприклад, проблема утилізації відходів, а відтак і проблема забруднення Тиси відходами, а також вплив встановлення вітрових електростанцій в регіоні на довкілля. Тож перед нами стоїть низка важливих завдань, які ми маємо вирішити в майбутньому.
– Врегулювання питання меншин є необхідною умовою для реалізації євроінтеграційних прагнень України. Як наслідок, рік тому український парламент прийняв зміни до Закону «Про національні меншини (громади)», які визначили новий напрям політики щодо меншин в Україні. Чи можемо ми бути впевнені, що проблеми, які нещодавно унеможливили реалізацію угорською меншиною своїх прав, доходять до Києва з Брюсселя, що знаходиться за тисячі кілометрів, швидше, ніж у попередні роки з Карпатського басейну, що знаходиться за кілька сотень кілометрів?
– Відтоді, як українське законодавство унеможливило представництво угорської меншини у Верховній Раді, голосу угорської меншини стає дедалі важче достукатися до столиці. З іншого боку, голос нашої громади посилився на іншому фронті, а саме в Брюсселі, завдяки процесу вступу України до ЄС, з одного боку, але, перш за все, завдяки відстоюванню країною-матір’ю прав національних меншин, у тому числі закарпатських угорців, на європейській арені. Це створило набагато більш прийнятний простір для спілкування з меншинами. Саме завдяки національному списку ФІДЕС-КДНП я саме змогла зайняти посаду депутата Європарламенту, і це дало мені можливість запитати українського віце-прем’єр-міністра, наприклад, про поточні заходи, що обмежують права національних меншин. Саме завдяки уряду Угорщини проблеми, порушені угорською меншиною на Закарпатті, були розглянуті інституціями ЄС в Україні.
– Війна також ускладнює життя угорців на Закарпатті. У своєму виступі на сесії Європейського парламенту, присвяченій російсько-українській війні наприкінці листопада, ви звернув увагу на ризик ескалації війни і закликали до припинення вогню та сприяння мирним переговорам. Ви зазначили, що українці готуються до свого третього Різдва у війні, в той час як чоловіки з угорської громади Закарпаття все частіше гинуть на війні. Як ви вважаєте, чи досягнуть дипломатичні зусилля своєї мети, чи дійсно в Україні може настати мир?
– Я сподіваюся, що так. З перемогою Дональда Трампа, я думаю, зміни відбудуться найближчим часом. Нехай не чарівним чином, але поступово ми рухаємося до миру. Чим ближче до його інавгурації, якщо ви подивитеся на політику ЄС, тим більше політиків висловлюються на користь мирних переговорів. Віктор Орбан – перший європейський політик, який із самого початку закликав до негайного припинення вогню і початку мирних переговорів, і за це він зазнав багато нападів. Але так само було і у випадку з нелегальною міграцією від самого початку, і зараз вона набула величезного розмаху. В Україні і українське, і закарпатське населення переживає трагічні часи. Люди втомилися, країна та її економіка в руїнах, існує величезний державний борг. Зима знову принесла перебої з електропостачанням, багато сімей живуть у темних і навіть холодних будинках. Бойові дії тривають і посилюються. Повітряні удари також все частіше наносяться по Закарпаттю. Триває вербування, загинуло багато солдатів і цивільних, в тому числі багато дітей, мільйони людей покинули країну і навряд чи повернуться.
Чим довше тягнеться війна, тим більші втрати. Біль і травми, які переживають люди, а також шрами, які вона завдає суспільству, будуть переноситися поколіннями. Крім того, демографічна криза стає незворотною. Зрозуміло, що мир потрібен якнайшвидше. Я впевнена, що в 2025 році ми будемо говорити про відбудову України, відбудову демократичної країни, яка повністю поважає права меншин, що проживають в країні, відповідно до Копенгагенських критеріїв.
– З ваших дописів у Фейсбуці видно, що ви багато їздите між Брюсселем-Страсбургом-Будапештом-Карпатським регіоном. Гадаю, що для вас різдвяний період також буде часом відпочинку та перезарядки. Ви вже знаєте, де і як проведете свята?
– Останній тиждень я проведу у Страсбурзі, столиці Різдва, з великою кількістю роботи, але, сподіваюся, і з певним налаштуванням. Потім я проведу Різдво з родиною, так, як мене вчили в дитинстві: з домашньою закарпатською їжею, справжньою ялинкою та колядуванням.
– Що б Ви побажали на Різдво угорському населенню Закарпаття?
– Бажаю, щоб послання адвентійських свічок – віра, надія, радість і любов – увійшли в серця закарпатців, щоб це свято наповнило наші «внутрішні батарейки», щоб ми мали віру в краще майбутнє і мали терпіння його чекати.
Шандор Сабов
