«Люди, що тримають світ на межі існування! Надто – у часи випробувань, яких на долю України і Закарпаття випадало багато. Вирішальне почалося у лютому 2022 і триває донині! Зараз змінюється все – політично, соціально, економічно. І буде змінюватися після війни. Стає очевидно, що по-старому вже не буде. Серед тих, на кого країна може розраховувати, і закарпатці!»
Нагадаємо: саме такими словами починається передмова до щорічного Рейтингу впливових людей Закарпаття «ТОП-100», який днями побачив світ. Цьогорічний список – без нумерації, сформований за алфавітом, бо, як зазначає редколегія видання, «…визначити номерами рівень «впливовості» – до снаги, хіба, ШІ, з якими укладачі альбому змагатися не наважаться. Тут – ЛЮДИ, які привернули і привертатимуть нашу увагу! Люди, на яких ми покладаємо свої сподівання, на яких ми орієнтуємося, з якими дискутуємо».
Автори також зазначають, що цей перелік не вичерпний і лише претендує на об’єктивність.
Водночас наше видання вирішило оглянути, скільки угорців потрапило до рейтингу, і серед них багато справді знакових імен – Роберт Бровді, Федір Шандор, Віктор Трошкі, Ласлов Зубанич, Роланд Цебер, Ілдико Орос, Золтан Бабяк, Олександр Шпеник та інші.
Ми вже розповіли про частину угорців із рейтингу, тепер продовжуємо оповідь.
Степан Черничко – ректор закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ. Інтелігентний, поміркований, не надто публічний, пан Черничко тривалий час залишався для українського загалу втіленням наукової аскези угорської спільноти. Він наче перебував у затінку яскраво вираженого лідерського жіноцтва. Із виходом його на перші позиції в єдиному угорському виші Закарпаття усім стало зрозумілим, що спільнота покладає на Степана Степановича певні сподівання і засвідчує своє його визнання перед всіма! І хоча лідером угорської фракції в крайовому парламенті обрали усе ж представницю жіночої статі, чоловіки у ній відіграють далеко не останню роль.
Кожний із них – самодостатня, вольова і авторитетна особистість, яка обирає роль, радше, сірого кардинала, аніж оракула. А наявність у перших рядах жіноцтва, хоча незаперечно достойного – скоріше данина актуальній гендерній рівності, аніж сутність дійства. Цілком можливо, що доктора філософії, кандидата наук Степана Черничка такий розподіл ролей в регіональній ієрархії влаштовує.
Ілдико Орос – Президентка закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ. Концентрація чоловічої стійкості та мужності в жіночій подобі. Пані Ілдико неодноразово ставала приводом гучних медійних скандалів через свою категоричність, прямолінійність і відданість національній ідеї. Разом із цим, послужний список її наукових регалій, статусних звань і лідерських позицій у національній спільноті викликали і викликають повагу не тільки у середовищі угорців (не лише закарпатських), але й серед її опонентів. Пані Ілдико – людина, з якою хочеться не сперечатися, а дискутувати; жінка, яку волієш мати якщо не серед друзів, то точно – не серед ворогів! Її сміливість в обстоюванні власних переконань – на межі відчайдушності.
Проте їй раз у раз вдається на цій межі втриматися. Причому втриматися із закріпленням і зміцненням позиції однієї із найбільш шанованих і впливових провідниць національного угорського духу на теренах не лише Закарпаття.
Олександр Шпеник – директор українсько-угорського навчально-наукового інституту УжНУ. Через прізвище, що має славну і шановану історію не лише в нашім краї, він, здавалося б, природньо і легко вписався у перелік елітарних постатей Закарпаття. Завдяки власним чеснотам, наполегливій праці – заслужено залишається у ньому ось уже не перший десяток літ! Олександр Оттович став помітною, впливовою і шанованою постаттю у сегменті угорськомовної освіти краю. Очолюваний ним інститут у складі УжНУ, інтегрований у вітчизняну систему освіти, дотримується європейських стандартів не лише в процесі навчання, але й позашкільної освіти, організації культурно-спортивного життя, облаштуванні побуту. У цьому, беззаперечно, суттєво допомагає патронаж материнської країни, напрацьовані роками зв’язки із європейськими партнерами.
Останні, як відомо, допомагають лише надійним компаньйонам, які заслуговують на повагу. Саме таким, вочевидь, і є керівник Українсько-угорського навчально-наукового інституту.
Йосип Шін – голова Берегівської районної ради. Угорська спільнота з-проміж інших етнічних сузір’їв країни вирізняється особливою тяглістю до формальних традицій. Зокрема, належність до еліти тут є не статусною перевагою, а, радше, своєрідною ношею, яка зобов’язує до відповідальної поведінки, зважених вчинків, постійної необхідності відповідати званню, рівню, позиції. З огляду на це, Йосип Шін, один зі старійшин угорської династії нашого краю, відповідає вищим вимогам роду: поміркований, не суєтний, принциповий. За роки трудової діяльності він пройшов усіма щабелями, необхідними не лише для поважного резюме, але – й поваги оточуючих: звідувач сільським клубом, вчитель і директор сільської школи, заступник голови райадміністрації, голова районної ради.
Усі ці рівні – етапи кар’єрного росту, що відбувався під пильним оком односельчан, людей, що знають, слідкують, контролюють. Можливо, це, поряд із особистісними чеснотами і сприяє тому, що думка Йосипа Бейловича має велику вагу, з «масою» якої рахуються не лише у ріднім краї…
Далі буде….
