Реформатський пастор Ференц Радванський розповів про життя громади.
У Бутраді реформатська громада знаходиться не тільки в стінах своєї церкви, але й реалізує місію і силу своєї віри в щоденному служінні любові, зустрічах і взаємопідтримці. Члени громади беруть на себе тягарі один одного, слідуючи закону Христа, оскільки вони стають все більш сильними, щоб відповідати на виклики і ставати благословенням один для одного.
“Костел, збудований у неоготичному бетховенському стилі, який набув нинішнього вигляду в 1914 році, покликаний виконувати місію святого місця: взаємозалежну зустріч Бога і людини, Творця і творіння, Батька і дитини. Механізм готичної архітектури, який сприяє зустрічі Неба і Землі, благодаті і гріха, вічності і швидкоплинності: впорядкування цілісності. Іншими словами, коли людина заходить до готичного храму, вона відчуває малість себе і велич Бога», – пояснив Ференц Радванський, стоячи перед кафедрою. За його словами, готична форма ліній з характерною загостреною аркою і готичною формою ліній, що зустрічаються в точці на висоті, покликана ілюструвати і реалізувати цю життєдайну зустріч у типово християнський спосіб.
Готика (у самосповіданні Христа) – це побудоване сповідання віри: Христос є наріжним каменем. Це камінь, який закриває вершину і витримує вагу стін, без якого будівля завалилася б; так само всі людські справи і цінності зустрічаються в Христі і руйнуються без Христа.
Фундамент церкви можна простежити до будівлі епохи Арпадів. «Заглиблення в підлозі церкви нагадують про середньовічні гробниці, які тут були», – каже Ференц Радванський, який вже 27 років служить у громаді і, відповідно, до виклику реформатського пасторського служіння на Закарпатті, це служіння поширюється на найзагальніші життєві ситуації всієї місцевої громади.
Парафія в Батраді приділяє особливу увагу дияконії, тобто харитативному служінню. Пастор вважає, що найбільшим викликом, який стоїть сьогодні перед суспільством, є невизначеність. У відповідь на виклик невизначеності, яка пронизує нашу ментальність і мотивацію та порушує баланс існування, механізм стратегії церковного служіння полягає в тому, щоб врівноважити її безпекою. Один з найважливіших чинників безпеки – дияконія. Особлива форма цієї дияконії: прояв дотичної любові. Наприклад, відвідування родин є регулярною частиною душпастирського служіння. Особливий акцент робиться на контакті з померлими і хворими, кілька людей регулярно отримують матеріальну допомогу, і щороку всі члени церкви беруть участь у тій чи іншій формі дияконії.
«Ми не забуваємо про дні народження літніх членів громади, і з цієї нагоди відвідуємо їх разом з одним із пресвітерів».
Керуючи громадою, вони стежать за життям її членів і намагаються завжди їм допомагати. «Ми завжди поруч, коли вони цього потребують. Ця присутність дає їм безпеку».
Особливий акцент пастор робить на індивідуальному душпастирстві та життєвих настановах.
«Ми хочемо, щоб Слово Боже промовляло до кожної людини особисто. Частиною пастирської опіки та життєвого наставництва є переведення божественного послання в конкретну форму, підкреслення того, як Святе Письмо присутнє в її житті і як його можна інтерпретувати».
За словами Ференца Радванського, у слідуванні за Христом це оновлення має бути постійною подією, як на особистому, так і на спільнотному рівні.
– Оновлення тепер означає зміцнення стосунків: члени спільноти не тільки можуть покладатися на інших, але й зміцнюються, несучи тягарі один одного. Ця ідея ґрунтується на заповіді Христа: «Носіть тягарі один одного» (Гал. 6:2). Ця заповідь – не просто завдання, і вона не тільки для сильних. Вона стосується всіх, хто належить до спільноти послідовників Христа. Слово також говорить у Приповістях, що той, хто освіжає інших, сам освіжиться. Тож будьте такими ж росяними, як і ви, навіть якщо відчуваєте, що не можете нести свій тягар, але якщо почнете виконувати цю заповідь Христа і візьмете на себе трохи тягаря іншої людини, то побачите, що у вас з’явиться більше сил нести свій власний тягар. Це і є чудо спільноти», – вважає пастор.
У громаді Батраді намагаються забезпечити духовну поживу і розвиток для людей різного віку за допомогою різноманітних програм. Регулярно відбуваються богослужіння, вивчення Біблії, жіноче спілкування, жіночі гуртки та молодіжні зустрічі, а також періодичні заходи, такі як євангелізації, ремісничі майстер-класи тощо.
Ці заходи, оскільки вони проводяться регулярно, також можуть забезпечити стабільність для людей, які живуть в інтернаті, як противагу незахищеності.
Це особливо важливо зараз, коли так багато нестабільності та невизначеності. Наслідки війни відчуваються і в Ботритисі, і церква зменшилася в кількості. Наразі налічується близько 600-700 парафіян, з яких менше 500 – вдома, а на богослужіння приходять в середньому 60 осіб. «Хоч нас і поменшало, але нам є за що триматися. Якщо Бог з нами, хто може бути проти нас? (Римлянам 8:31)».
Ріта Шімон
