“Угорщина – наш сусід, ми завжди хочемо вважати її своїм другом і стратегічним партнером”, – каже очільник Закарпаття в ексклюзивному інтерв’ю Kárpáti Igaz Szó. Віктор Микита розповів нашому виданню про становище угорської меншини, українсько-угорські відносини, мобілізацію, перетин кордону та багато інших актуальних питань.
Вільний переклад із Kárpáti Igaz Szó.
“…вважаю, що це неправильно, коли людей з вулиць заштовхують у мікроавтобуси і вивозять”
– Вікторе Федоровичу, так званий прикордонний дозвіл був запроваджений на Закарпатті у лютому. Протягом останніх тижнів прикордонники запровадили нові тимчасові обмеження в прикордонних районах. Які причини цих обмежень і чи викликає це напругу серед населення?
– Обмеження були введені через велику кількість чоловіків, які переховуються від мобілізації і намагаються виїхати з України через Закарпаття. Кількість нелегальних перетинів кордону значно зросла. Це створює величезний ризик корупції, і, на жаль, до цього залучене як місцеве населення, так і деякі правоохоронці. На сьогодні ми виділили близько 17 мільйонів гривень з обласного бюджету на охорону кордону.
Я знаю, що прикордонникам важко видавати дозволи, вони отримали багато заявок. Проте впевнений, що в найближчі два-три місяці всі отримають цей документ. Водночас я дав вказівку не штрафувати місцевих жителів і не перевіряти їх за місцем проживання.
– Війна триває вже два з половиною роки, чи є у вас інформація про те, скільки закарпатців зараз захищають Україну?
– Точні цифри класифікуються як секретна інформація, але я можу сказати, що їхня кількість обчислюється десятками тисяч. Більшість із закарпатців служать у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді, 101-му батальйоні територіальної оборони, поліцейських підрозділах, Карпатській Січі та інших. Ми пишаємося всіма ними.
– За нещодавно оприлюдненими даними Міністерства оборони, в області розшукується майже 54 тисячі осіб, які ухиляються від мобілізації. Щодня з’являються скандальні відео про зловживання офіцерів військкоматів. Як проходить мобілізація на Закарпатті?
– У кожному регіоні є свої проблеми з мобілізацією. Ми не можемо впливати на роботу обласних військкоматів, вони отримують завдання від Генерального штабу. Але я вважаю, що це неправильно, коли людей з вулиць заштовхують у мікроавтобуси і вивозять.
Я також не підтримую рейди військкоматів по ресторанах. Для нас важливо, щоб підприємства не втрачали своїх працівників, адже це означатиме втрату податкових надходжень і відсутність грошей на фінансування армії.
Ми робимо все можливе, щоб знизити напругу в цій сфері, тому таких рейдів на Закарпатті наразі немає, але мобілізація відбувається. Громадяни, які призиваються на військову службу, повинні бути готові брати участь в обороні країни. Так, є окремі громадяни, які не хочуть служити і шукають виходи, але це громадянський обов’язок кожного, і цих людей треба переконувати словом, а не силою.
“Ми очікували, що російські спецслужби намагатимуться дестабілізувати регіон, використовуючи угорську громаду”
– З перших днів повномасштабної війни Угорщина долучилася до подолання гуманітарної кризи на Закарпатті, діяльність угорських гуманітарних організацій поширюється не тільки на прикордонні регіони, але й на ті райони, котрі постраждали від війни. Угорщина провадить найбільшу гуманітарну операцію в своїй історії, прийнявши півтора мільйона біженців з України. Як ви оцінюєте цю величезну підтримку?
– Угорщина – наш сусід, і ми завжди хочемо розглядати її як друга і стратегічного партнера. Моя позиція полягає в тому, що ми повинні працювати разом із усіма країнами, не тільки з Угорщиною, але й зі Словаччиною, Румунією та іншими. Ми повинні робити все, щоб підтримати нашу європейську інтеграцію, наш вступ до НАТО. Незалежно від політичної орієнтації і часом недружньої риторики, яка може лунати, ми повинні постійно працювати над тим, щоб створити максимально ефективну співпрацю.
Відверто: нелегко бути залученим до цієї роботи, адже вона не робить тих, хто її виконує, дуже популярними. Але ми повинні принести цю жертву, щоб не відкривати нових фронтів у військовій, політичній, енергетичній чи економічній сферах. Я продовжуватиму працювати в цьому дусі й надалі. Якщо буде потрібно, я покажу угорським політикам жахи війни, того, що відбувається сьогодні на Закарпатті та в Україні. Як росіяни знищують наші громади на Сході, в той час як на Закарпатті ми намагаємося надати всіляку підтримку угорській національній меншині.
За підтримку Угорщині вдячні. Десятки тисяч біженців були прийняті, а місцева влада надала їм житло і піклування. Минулого року Угорщина профінансувала відпочинок понад 1 000 українських дітей, а загалом з початку війни понад 3 000 дітей змогли провести канікули в сусідній країні. Уряд Угорщини також підтримує кілька інфраструктурних інвестицій в Україні: будівництво дитячого садка в Київській області та футбольної школи для дітей-переселенців в Ужгороді. Ще раніше в Берегові було збудовано будинок матері, а за угорської підтримки ми створили притулки для біженців у регіоні тощо.
– У перші місяці війни було кілька невдалих спроб розпалити напругу між українцями та угорцями на Закарпатті. Хто міг бути в цьому зацікавлений?
– Росія прагне дискредитувати Україну, створюючи враження, що тут переслідують меншини. Ми очікували, що, як і в 2016 році, групи, пов’язані з російськими спецслужбами, намагатимуться дестабілізувати регіон, використовуючи угорську громаду. Щоб цього не сталося, з перших днів війни Служба безпеки України (СБУ) та поліція посилили охорону правопорядку в населених угорцями районах, запобігаючи спробам розпалювання внутрішньої напруженості.
Я вдячний угорській громаді за дисципліновану поведінку та непіддатливість на різноманітні провокації. Угорці Закарпаття продемонстрували свою лояльність і відстоюють територіальну цілісність та суверенітет України.
Важливо, щоб ми зміцнювали наші відносини з Угорщиною в економічній сфері. Необхідно відкривати нові пункти перетину кордону, адже останнім часом у прикордонні райони, де проживають угорці, надходять значні інвестиції. Це створює робочі місця, що може допомогти угорцям повернутися на батьківщину.
Я розумію, що люди бояться призову в армію, але ми намагаємося створити умови для того, щоб фермери, наприклад, отримали бронювання. Вони можуть бути так само корисними на економічному фронті, як і солдати, котрі воюють на передовій. Нещодавно ми мали зустріч з Юдіт Петеі, представницею фракції KMKSZ у Закарпатській обласній раді, щодо розробки плану дій для розвитку переробної промисловості Закарпаття. У нашому регіоні багато сімей залежать від сільського господарства, і в даний час, з відомих нам причин, їм важко продавати свою продукцію. Ми плануємо підтримати переробний сектор пільговими кредитами, що забезпечить фермерів засобами до існування та робочими місцями.
“Я зроблю все, що в моїх силах – навіть якщо це знищить мою популярність – щоб зберегти мир у регіоні”
– Уряд Угорщини має дуже добрі стосунки з керівництвом Закарпатської області, в сенсі партнерства. Під час свого нещодавнього візиту на Закарпаття міністр зовнішньої економіки і закордонних справ Петер Сійярто сказав, що ви принесли на Закарпаття абсолютно новий підхід: ви представляєте культуру примирення, щоб українці та угорці могли жити пліч-о-пліч у мирі та злагоді. Чи може це стати мостом між Будапештом і Києвом, чи може це допомогти вирішити суперечки між Угорщиною та Україною?
– Я за співпрацю, і це в інтересах нашої країни. Ми повинні бути в добрих стосунках з нашими сусідами, тому що саме на них ми можемо покластися в скрутну хвилину, і Угорщина не раз це доводила. Національності, які тут проживають, незалежно від мови, культури та релігії, мирно сприймають один одного. Я тут народився, я тут живу, і для когось природно розмовляти угорською, словацькою, румунською чи русинською мовами.
Ми завжди розуміли один одного. Я ніколи не стикався з тим, щоб когось переслідували за те, що він не розмовляє державною мовою. Протилежне – це змова, спрямована на дестабілізацію ситуації в регіоні.
Я зроблю все, що в моїх силах – навіть якщо це знищить мою популярність – щоб зберегти мир в регіоні. Але я робив це і до того, як став губернатором, коли працював в Службі безпеки України, і буду робити це всюди, куди б мене не привело життя.
– З несподіваною смертю Йожефа Борто 24 листопада минулого року угорська громада втратила потужного лідера. Політик завжди мужньо відстоював інтереси закарпатських угорців. Його діяльність була визнана більшістю населення та політиків. Як ми можемо заповнити його відсутність у нинішній складній ситуації?
– Його приклад показує, що бути угорцем в Україні не є недоліком. Йожеф Борто був лідером, який зміг об’єднати інтереси країни та угорської громади. Ми всі живемо в одній країні, ми громадяни України, і це не впливає на нашу національність. Проблему я бачу в тому, що не вистачає молодого покоління людей, які могли б перейняти естафету.
Я вважаю, що важливо підтримувати молодих людей, які хочуть брати участь у політичному житті. Вони – майбутнє угорського народу Закарпаття, і ми повинні за них боротися. Молоде покоління вже не має жодних мовних бар’єрів, крім рідної мови, вони добре володіють українською та англійською.
Сьогодні на Закарпатті гарантується навчання рідною мовою. Я вважаю правильним, що діти повинні мати можливість навчатися рідною мовою, але в той же час вчителі повинні забезпечувати багатопрофільну освіту. Вчителі повинні знати угорську, українську та англійську мови. Діти повинні отримувати широку освіту, і акцент має бути зроблений на вивченні рідної мови, її культивуванні та передачі своїм нащадкам.
Саме багатомовність робить Закарпаття таким, яким воно є, і якщо угорська чи словацька громада зникне, ми втратимо цю ідентичність.
Саме тому важливо підтримувати молодь, і я наголошую на цьому, коли зустрічаюся з представниками угорської громади.
– Сотні закарпатських угорців воюють в українській армії. Сумним фактом є те, що першою жертвою воєн 2014 та 2022 років на Закарпатті стали закарпатці-корінні угорці. Наразі на війні загинуло понад 40 солдатів угорського походження. Незважаючи на це, лояльність угорців до України ставиться під сумнів, як це можна змінити?
– Це російський наратив. Ми всі знаємо, що це неправда. У 128-й бригаді в Мукачеві, в 15-му штурмовому батальйоні, в Силах територіальної оборони є представники угорської національної громади. Вони пліч-о-пліч з українцями воюють проти російських окупантів. З жалем бачимо некрологи про угорців, які загинули в цій кривавій війні, багато з них поранені.
Десятиліттями Україна перебувала під російським впливом, який розпалював розкол у суспільстві, як на сході, так і на заході країни. Але ми показали, що нас не можна розділити.
– Наприкінці січня міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто представив своїм українським колегам в Ужгороді пакет пропозицій з 11 пунктів, які закликали до відновлення прав угорської меншини на Закарпатті – пакет, який відтоді неодноразово піддавався нападкам в українській пресі. На зустрічі було вирішено створити міжурядову комісію з десятиденним терміном для вирішення спірних питань, але з того часу минуло вже більше півроку. Відомо, що ви брали участь у роботі комісії. Чи є якісь зрушення в цьому питанні?
– Перед цим, у грудні минулого року, український парламент прийняв новий рамковий закон про права національних меншин, який відновлює деякі права нацменшин. Серед іншого, право на освіту рідною мовою, в цьому питанні ми бачимо поворот на 180 градусів.
Але є ще низка питань, які потребують консолідації. Внаслідок негативного досвіду попередніх років є певна недовіра з боку угорської сторони, і вони чекають від нас гарантій. Так, до 2019 року були випадки, коли українське керівництво не виконувало своїх обіцянок. На жаль, ми маємо негативний шлейф у цьому питанні, тому нам треба багато працювати, щоб відновити взаємну довіру. Для цього потрібні помірковані політики, які своїми діями демонструють, що ми можемо розраховувати один на одного.
Звичайно, є країни та групи інтересів, які намагаються маніпулювати цими 11 пунктами. Потрібно бачити, що Київ також намагається врегулювати права угорців на Закарпатті, щоб відновити угорсько-українські відносини. Але треба також розуміти, що під час війни нелегко змінювати закони, особливо коли вони стосуються використання мов. Ми маємо десятиліття негативного досвіду, саме тому до українських меншин, які розмовляють офіційними мовами в ЄС, ставляться по-різному. Мета полягає в тому, щоб національні меншини, які належать до цієї групи, могли вільно використовувати свою рідну мову в усіх сферах життя.
Наразі це забезпечено на Закарпатті, для чого нам тепер потрібно створити гарантії дотримання та захисту основоположних прав національних меншин. Відбувається гідний діалог і є результати. Наразі ми вже досягли згоди щодо 6 чи 7 з 11 пунктів, запропонованих угорською стороною, і продовжуємо діалог щодо решти питань. Ми будемо працювати над тим, щоб досягти згоди з усіх питань, яка буде вигідною і прийнятною для всіх зацікавлених сторін. Звичайно, це вимагатиме певних поступок і компромісів.
– У чому полягають розбіжності?
– Одним із прикладів є питання виборчої системи в Україні. Пропонується запровадити в Україні модель виборів на основі угорської моделі. 13 національних спільнот, визнаних корінними в Угорщині, в тому числі й українська, можуть сформувати національне самоврядування, яке забезпечило б представництво їхніх інтересів. Вони представлені у фіксованій кількості асамблей на різних рівнях. Виборче законодавство Угорщини також гарантує, що національності, які проживають в Угорщині, в тому числі й українська, будуть представлені в угорському парламенті. Це означає, що всі національні та етнічні меншини, визнані державою, мають свого представника в парламенті.
В Україні виборча система зовсім інша, і я не думаю, що це може бути змінено під час війни. Я не сумніваюся в легітимності цієї моделі, але давайте подивимося на це питання з іншого боку. Наразі 70 відсотків депутатів Берегівської районної ради – угорської національності. За угорською моделлю, якщо її запровадити в Україні, в раді буде лише 6-7 представників угорської громади. На мою думку, це було б значним кроком назад у представництві інтересів угорської меншини порівняно з нинішньою практикою.
Угорська сторона також закликає скасувати сертифікат про знання української мови для директорів шкіл. По-перше, це не є обов’язковим на даний момент через стан війни, а по-друге, ми запустили безкоштовні курси державної мови для підвищення рівня знань учителів та директорів шкіл. У ньому взяли участь кілька сотень керівників закладів та вчителів. Це позитивний приклад для вчителів, який вони мають подавати своїм учням.
Думаю, всі погодяться зі мною, що чим більше мов ти знаєш, тим більше шансів у тебе є реалізувати свою кар’єру, свої плани, свої мрії, свої амбіції.
Або ж іще один показовий приклад. Минулого року Іштван Шинк, директор Мукачівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 імені Ференца Ракоці, наробив чимало галасу. Щоразу суд поновлював на посаді несправедливо звільненого керівника закладу. Це свідчить про те, що система правосуддя працює, і ніхто не може бути звільнений чи призначений без законних підстав. Асоціації органів місцевого самоврядування отримали безпрецедентну свободу та автономію завдяки децентралізації, включаючи призначення директорів. У громадах із угорською більшістю ці рішення приймаються мером угорської національності. Припустимо, що із завтрашнього дня це відбуватиметься за погодженням з окружним відділом освіти. Наразі в окрузі є керівництво, лояльне до угорської меншини, але у мене були попередники, які не були такими, і наразі немає жодних гарантій, що ті часи не повернуться. Тому я також вважаю цю пропозицію угорської сторони необґрунтованою і непродуманою, і вона лише ще більше ускладнить питання. Ми не повинні були втручатися і в Мукачево. Будапешт повинен розуміти, що є питання, які не варто порушуватив умовах війни.
Ті населені пункти, де частка угорців перевищує 10%, вважаються “традиційними” районами проживання нацменшин, де права угорців гарантовані. Вони включають використання національної символіки, двомовні вивіски та таблички з назвами вулиць. Якщо ви відвідаєте один з таких населених пунктів, то побачите, що там є символіка та написи угорською мовою. Але ми також бачимо, що є багато покинутих будинків. Після початку війни багато людей з угорських сіл та невеликих населених пунктів Закарпаття також виїхали з сільської місцевості. Наразі немає можливості провести перепис населення, але цілком ймовірно, що є населені пункти, де частка угорців впала нижче 10%. При цьому ніхто не потурбувався про те, щоб побачити ці угорські вивіски. Однак, піднімаючи це питання, ми підкидаємо ідеї тим, хто може створити напруженість у нашій сільській місцевості.
– Прагнення до так званої культурної автономії, що просочилося в українську пресу, є одним з таких “проблемних” питань…
– Автономія – поняття з негативною конотацією в Україні. Це більше поняття культурної ідентичності. У Берегові зараз працюють угорські культурні інституції. Я не бачу нічого поганого в тому, що угорські театральні вистави субтитруються українською мовою. З одного боку, це збільшує кількість глядачів, а з іншого – дає шанс тим закарпатцям з угорським корінням, які не вивчили угорську, відточити свої мовні навички.
Будапешт хотів би мати гарантії свободи використання мови в усіх сферах життя, але наш досвід показує, що створити правила для всіх життєвих ситуацій просто неможливо, оскільки це потягне за собою все нові й нові зміни.
Я працюю губернатором майже три роки, і за цей час я не чув і не читав про жодний конфлікт чи поліцейський протокол, пов’язаний із національністю чи використанням мови. З цього я роблю висновок, що сьогодні всі національні меншини на Закарпатті можуть вільно користуватися рідною мовою як у приватному, так і в публічному житті.
“Підтримка та поглиблення діалогу між Україною та Угорщиною є пріоритетом”
– Війна триває вже два з половиною роки, за цей час мільйони людей покинули країну. Багато хто почав нове життя за кордоном. Як можна повернути цих людей назад?
– Ми стикаємося з дефіцитом робочої сили в багатьох галузях економіки. Нам потрібно співпрацювати в цьому питанні з країнами, які прийняли українських біженців. Потрібно вести діалог з тими, хто виїхав. Потрібно створювати правильні умови, давати можливість тим, хто хоче повернутися. Але треба розуміти, що в країні йде війна і є громадянський обов’язок, який треба виконувати.
– Як оцінюєте візит в Україну прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана? На спільній пресконференції за підсумками зустрічі йшлося про те, що українсько-угорські відносини виходять на новий рівень. Президент України Володимир Зеленський заявив, що розпочнеться підготовка двосторонньої угоди, яка врегулює всі невирішені питання між двома країнами. На яких питаннях буде зосереджений цей документ?
– Зустрічі в Києві передувала тривала підготовка. Підтримка та поглиблення діалогу між Україною та Угорщиною є пріоритетом. Кілька місяців тому було започатковано діалог, створено нову атмосферу довіри, і ми продемонстрували свою зацікавленість у відновленні добросусідських відносин, які існували раніше.
Зустріч, на якій я був присутній, пройшла в дружній атмосфері. Зрозуміло, що обидві країни мають свої інтереси, і вони не завжди збігаються. Також зрозуміло, що кожен лідер ставить інтереси своєї країни на перше місце. У той же час, всі попередні розбіжності були відкладені в сторону, і лідери двох країн ставляться один до одного з розумінням і об’єктивною доброзичливістю.
Ця зустріч віч-на-віч змінила риторику і дає можливість покращити співпрацю. Я впевнений, що відбудуться подальші зустрічі і сподіваюся, що всі розбіжності вдасться з’ясувати.
Але ми також бачимо, що це буде нелегко, тому що відносини з іншими нашими західними сусідами не позбавлені проблем, але ми повинні працювати разом, щоб знайти рішення цих проблем.
Підтримка України сьогодні – це перш за все правильне історичне рішення.
Що стосується двосторонньої угоди, то вона в основному охоплює питання торгівлі, прикордонного співробітництва, інфраструктури та енергетики, про які ми вели переговори протягом декількох місяців. Це насамперед економічне питання, але воно також включає підтримку угорської громади.
– Час від часу в пресі з’являються повідомлення про те, що ви переїжджаєте на нову посаду в Київ. Чи мають вони під собою якесь підґрунтя?
– Напевно, це свідчить про те, що в Києві задоволені роботою, яку я тут виконую. В області є безпека і стабільність, округ знаходиться на безпрецедентному шляху розвитку в найскладніший період, а Закарпаття стало стратегічним центром. Я не маю наміру їхати до Києва, хочу продовжувати працювати тут. У нас ще є цілі й плани, яких ми хочемо досягти в найближчому і віддаленому майбутньому в сферах безпеки, соціальних послуг, сільського господарства, виноробства і розвитку сільських територій.
– Майже кожна людина на Закарпатті має мінімальний словниковий запас угорської мови. Як ви ставитеся до угорської мови?
– Не секрет, що моя дружина має угорську національність. Моя теща – правнучка Ігнація Рошковича-молодшого. Тому я часто чую угорське слово вдома, а мама моєї дружини часто розмовляє угорською з родичами та нашими дітьми.
Наша сім’я – типова закарпатська, я – православного віросповідання, дружина – римо-католичка, а діти – греко-католики. Вдома в мене не виникає жодних національних чи релігійних конфліктів.
Мій старший син пізно почав говорити угорською, тому ми не змушували його вчити угорську в дитинстві, але він вивчає її зараз. На жаль, я не володію угорською, мені потрібно відшліфувати свої знання, але на даний момент вивчення англійської мови є пріоритетом. Вивчу англійську і після цього одразу візьмуся за угорську.
Шандор Сабо, Наталя Петерварі
