Третій рік в Україні точиться війна. Слава Богу, на Закарпатті не ведуться військові дії, але через погані новини багато людей покинули наш край. Проте є ще наполегливі люди та родини, які не здаються, попри всі труднощі, залишаються на батьківщині, бо все ж бачать тут майбутнє. Це випадок Жолта Комаромі з Берегова та його дружини Еріки, які намагаються забезпечувати себе приватним бізнесом і не покидають рідного дому. Про це та багато іншого ми поговорили зі справді креативним подружжям із Берегова, яке кілька років тому відкрило хобі-магазин Tesz-vez, але вже тоді їм хотілося чогось більшого, чогось лише рукоділля, точніше вишивання.
– Я з дитинства дуже люблю рукоділля, кілька років також навчилася шити, тому разом із Жолтом ми планували долучитися і створити майстерню вишивання. Ми подали заявку на закупівлю обладнання в програмі Egán Ede і завдяки виграшній заявці придбали маленьку вишивальну машину. Скажу чесно, на перший погляд здавалося, що керувати машиною буде нелегко, на щастя, Жолт зумів із цим розібратися, він потихеньку розбирався у всіх тонкощах, і ми взялися до роботи, – Еріка розповідає про початок справи.
Хоча їх робота здебільшого пов’язана з вишиванням, Еріці часто стає в нагоді вміти ще й шити, адже, наприклад, декоративні подушки потрібно зшити, перш ніж можна буде на них вишивати. Але, як би там не було, завжди потрібно винаходити щось нове, адже цього вимагає стрімкий світ і все більш високі вимоги.
– Ви були впевнені, що матимете роботу, замовлення? — запитали ми в Жолта.
– У всіх сенсах. Кілька років тому у нас не було конкурсу, дехто на Закарпатті майже не займався вишивкою. Згодом кілька людей теж вирішили, що так зароблять гроші, але все одно скаржитися немає чому, слава Богу, у нас багато замовлень.
Спочатку Жолт та Еріка отримували замовлення від приватних осіб, вони вишивали сувеніри, декоративні подушки, фартухи, обкладинки для Біблії, обкладинки для гімнів, рамки для картин. Свого часу було дуже модно наклеювати красиві вишиванки на прості блузки, розповіла Еріка, і це залишилося досі.
– З чого ви починали і що створюєте зараз?
– Під час Ковіду ми зробили багато вишитих масок. Тоді ми вишивали різні фірмові логотипи, прямо зараз на випускних сумках, а вишиті футболки та блузи ніколи не виходять з моди. Вишивальна машина може робити багато речей, вона також бездоганно імітує вишивку хрестиком, яку також можна використовувати як прикрасу на багатьох сувенірах та предметах одягу, пояснив Жолт.
Декорації, які вони виготовляють, унікальні, їх зазвичай розробляє Жолт. Робота не маленька, але голові дому подобається повозитися, а кінцевим результатом завжди задоволені і майстер, і замовник.
– Як уявити зразок конструкції?
– Нам вдалося придбати ще одну вишивальну машину, яка значно серйозніша за попередню: «вміє» набагато більше, тому й робота виходить якіснішою та красивішою. Ось чому я вирішила, що якщо у нас вже є така хороша маленька машинка, я буду робити вишивки за власним дизайном, хоча мені знадобилися місяці, щоб повністю зрозуміти, як працює машина, я навчалася самостійно. Дуже допомогла програма для вишивання та навчальні відео в інтернеті. На основі збільшеного зображення малюю схему, використовую формат, який розпізнає вишивальна машина, і робота готова. Одного разу мені не вдалося вишити прапор великого розміру, але після кількох годин уважної роботи – змогла.
Ми також приділяємо велику увагу якості сировини. Вишиваємо тільки на 100% бавовні, а влітку на літніх тканинах, звісно якісними шовковими нитками.
Тим часом і Еріка, і Жолт мають справу з родиною, тобто з дітьми. Сім’я у подружжя велика, вони виховують трьох дітей, хоча старша вже вилетіла з родинного гнізда, але коли випадає нагода, вона поспішає додому.
– Нашій доньці Богі 21 рік, вона живе в Будапешті, вона студентка університету. Вона вже працює і себе утримує, але дуже любить повертатися додому, бо навіть вона вважає Берегово своїм домом. Левенте 14 років, він щойно закінчив середню школу імені Анни Горват, учасниця ансамблю народного танцю Rezeda. А наша молодша дитина, Залан, зараз закінчує другий клас у середній школі імені Бетлена Габора, і він теж дуже любить танцювати, – ознайомила нас із сімейними подробицями Еріка.
Ми добре знаємо, що чоловікам, які сьогодні залишаються вдома, нелегко. Жолт не виняток.
– Скажу відверто, бути вдома – це виклик для мене щодня, але для мене це найголовніше. Я намагаюся бути зайнятим і не стресувати, тому я зайнявся ще одним хобі. І це не що інше, як випікання хліба, – розповів Жолт. – Поставив невелику піч, в якій може випікати дев’ять хлібів одночасно, і двічі на тиждень печу друзям і знайомим хліб на заквасці. Я раніше працював у пекарні, тому трохи дізнався про це, тому вже деякий час готую випрічку з листкового тіста з сиром, і, здається, тим, хто вже куштував, воно сподобалося. Я також зробив свій логотип, він називається Rétes világ. Я дав йому таку назву, тому що це моя давня мрія одного дня мати кондитерську, де я міг би подавати тістечка та каву. Як віруючий в Бога (я є пресвітером реформатської церковної громади Берегова), я вірю, що одного дня моя мрія здійсниться і я зможу відкрити свій світ Rétes.
Родина Комаромі є взірцевою. Їхній бізнес є надійною точкою в їхньому житті, тому що це означає для них заробіток, завдяки якому їм не потрібно їхати на роботу за кордон. А головне, що в Берегові залишилась ще одна угорська сім’я, яка не здається й уявляє тут своє життя.
Чілла Гегедюш
