Два роки, півмільйона бенефіціарів, 2300 тонн пожертв – такою є безперервна та життєво важлива підтримка Україні від Всесвітньої організації допомоги.
В умовах російсько-української війни Всесвітня організація допомоги реалізує найбільшу в своїй історії операцію з надання гуманітарної допомоги. Вона врятувала багато життів у прямому і переносному сенсі, і продовжує полегшувати життя багатьох людей.
На сьогодні вона допомогла понад півмільйону людей, що потребують допомоги, на суму 13,5 мільярдів форинтів. У той час як довгострокова підтримка ВПО в центральній і західній частинах України залишається в центрі уваги організації, в районах, близьких до лінії фронту, основним напрямком роботи залишається негайна допомога для виживання. А там, де фронт пройшов раніше, екуменічні організації вже відіграють важливу роль у відбудові.
Янош Геревич, голова представництва Екуменічної організації допомоги в Україні, розповів про діяльність організації на Закарпатті. Якщо в перші місяці війни співробітники Берегівського центру організації та місцеві волонтери зосередилися переважно на роботі центру допомоги, створеного на українській стороні прикордонного переходу Берегова, який забезпечував цілодобову допомогу людям, що стояли в кілометрових чергах, то сьогодні вони «лише» підтримують нужденних, які залишаються в притулках для біженців, а також реалізують інші інфраструктурні проекти.
– Відповідно до угоди з адміністрацією області, ми надаємо допомогу дитячим і соціальним установам, а також людям, які перебувають у притулках для біженців, – сказав Янош Геревич, – Наразі ми надаємо продукти харчування, засоби гігієни та догляду за дітьми у 80 притулках для біженців, в яких перебувають понад 3 000 осіб з внутрішніх районів України. Загалом Агентство вже підтримало понад 300 притулків в Україні матеріальними пожертвами, а також забезпечило багатьох із них базовою побутовою технікою та обладнанням. Крім того, на Закарпатті ми також зосереджуємося на розвитку інфраструктури. Наприклад, ми повністю відремонтували стару будівлю гуртожитку і переобладнали її під притулок для біженців на 200 осіб, а в Берегові ми створили 4 безпечних тимчасових притулки для одиноких матерів з кількома дітьми. Ще один такий об’єкт перебуває на стадії будівництва, а в Корлат-Мелеку незабаром буде завершено будівництво дитячого садка на 35 місць.
За словами Яноша Геревича, люди, які залишилися в закарпатських притулках для біженців, навряд чи повернуться назад, оскільки це соціально незахищені люди похилого віку, які не можуть пересуватися за станом здоров’я або не мають куди йти. Голова офісу Агентства з питань допомоги та робіт в Україні додав, що їхня подальша підтримка є само собою зрозумілою, але в майбутньому потрібно буде приділяти більше уваги і літнім місцевим жителям, які залишилися на самоті і чиє матеріальне становище також значно погіршилося.
Крім штаб-квартири в Берегові, гуманітарні офіси організації були відкриті спочатку у Львові, потім у Києві та Дніпрі, і зараз організація надає допомогу в 22 областях.
З початку війни угорсько-український кордон перетнуло понад 110 вантажівок з гуманітарною допомогою. Загальна вага допомоги, яка в основному складається з продуктів харчування, засобів гігієни та догляду за дітьми, генераторів і медикаментів, за останні два роки перевищила 2300 тон. Барнабаша Сатмарі, гуманітарного координатора організації в Україні, запитали про те, як змінилася підтримка ВПО в Україні за останні два роки.
Як і в усіх кризових ситуаціях, у перші дні було багато пожертв, але потім їхня кількість поступово зменшилася, і ми змінили спосіб надання допомоги. Зараз ми надаємо перевагу грошовій допомозі на більшій частині території країни, що забезпечує найбільш гнучку підтримку сім’ям ВПО. Вона працює за визначеною ООН системою, яка дозволяє нам перевіряти право на отримання допомоги і те, чи отримували зареєстровані особи подібну допомогу в минулому.
Щомісячна сума на одну особу наразі становить 3 600 гривень, яку сім’я-заявник отримує одним переказом за 3-6 місяців наперед. Загалом 42 363 особи отримали таку допомогу в рамках нашої програми грошової допомоги в кризових ситуаціях, яка була започаткована за підтримки міжнародних партнерів.
– Однак для тих, хто перебуває на лінії фронту, найважливішими залишаються продуктові набори, необхідні для щоденного виживання: їжа, питна вода і паливо.
– В ізольовані місця, де, наприклад, не працюють продуктові магазини, життєво важливо доставити пакет допомоги. Крім того, ми намагаємося надавати обладнання, яке може врятувати життя в надзвичайній ситуації. Наприклад, у звільненому Херсоні, який страждає від майже повної відсутності послуг, ми одними з перших доставили дві вантажівки, або 30 тон, готової їжі та питної води для близько 3500 домогосподарств, які перебувають у найбільш вразливому становищі, оскільки комунальні послуги там були відключені.
– Хоча пожертви значно зменшуються – це природний процес у будь-якій затяжній гуманітарній катастрофі – потреби, особливо вздовж лінії фронту, не зменшуються. Обов’язкової евакуації немає, але що відчувають ті, хто вже два роки живе в небезпечній зоні, покладаючись на допомогу ззовні, замість того, щоб розглянути можливість переїзду з прифронтових територій?
– По всій країні в цілому спостерігається певна консолідація, але все ще залишається 3,5 мільйона вимушених переселенців, багато з яких живуть поблизу гарячих точок. Там через мінну загрозу не можна говорити про нормальні умови, про повернення людей до свого довоєнного повсякденного життя. Це також створює дуже серйозні проблеми для забезпечення засобів до існування. Мій досвід відвідування Херсонської, Запорізької та Донецької областей свідчить, що люди, які там залишилися, вже не хочуть звідти виїжджати. Хоча кількість людей похилого віку, інвалідів або людей без заощаджень невелика в кожному муніципалітеті, в цілому є сотні тисяч людей, які не бажають переїжджати, тому що не хочуть жити в гуртожитках для ВПО.
– При цьому вони ризикують не лише власним життям, але й життям гуманітарних працівників та волонтерів. Чи доводилося вам потрапляти в небезпечні ситуації на передовій?
– На щастя, у нас поки що не було жертв. Чого не можна сказати про інші міжнародні гуманітарні організації. У другій половині минулого року був сплеск кількості серйозних поранень і смертей. Під час нашого перебування в Херсоні ситуація була дуже гарячою, і були дні, коли поруч із нами постійно влучали снаряди та артилерійські снаряди. Неподалік від нашого житла впав уламок безпілотника. Але в таких умовах живуть десятки тисяч людей, тому це лише посилює важливість допомоги, і якби ми не пішли на цей ризик, то не було б кому допомагати. Це наша місія.
– Однак у тих районах, де фронт вже пройшов, вони беруть участь у відбудові. Як ви берете участь у відбудові України?
– У центральній частині країни основна увага приділяється відновленню інфраструктури, переважно шкіл і дитячих садків. За допомогою своїх програм у цій сфері Миротворче агентство прагне повернутися до відносної нормального життя і полегшити тяготи населення, яке так сильно постраждало, незважаючи на тривалу війну. У стратегічній співпраці з угорським урядом було відкрито станцію швидкої допомоги в Бучі, контейнерний дитячий садок у іншому місті та будується медичний центр з поштовими та муніципальними функціями в Синяку. Окрім відновлення або створення освітніх і соціальних закладів, притулків і притулків для дітей, Угорська екуменічна організація допомоги також долучилася до ремонту 530 пошкоджених війною будинків у минулому році. Звичайно, там, де фронт знаходиться відносно далеко, потрібно провести ще багато відновлювальних робіт. Тим часом, наприклад, у Херсоні, де наразі немає можливості провести комплексну реконструкцію, ми вже можемо допомогти з незначними пошкодженнями, замінивши дахи та вікна.
Для довідки
Щоб допомогти біженцям, які знайшли притулок в Угорщині, Екуменічна організація допомоги півтора року тому відкрила в центрі Будапешта Український центр підтримки біженців. Центр надає біженцям матеріальну допомогу, таку як продукти харчування, засоби гігієни, одяг та предмети догляду за дітьми, а також надає послуги з інтеграції для тих, хто планує своє майбутнє в Угорщині. Окрім забезпечення доступу до освіти, охорони здоров’я, допомоги у працевлаштуванні, освіти для дорослих, догляду за дітьми та мовної підготовки, співробітники центру також допомагають біженцям у вивченні мов. У громадському просторі центру проводяться щоденні терапевтичні та розвиваючі заняття для дітей з українських сімей, а влітку благодійна організація організовує табори для дітей українських біженців у кількох місцях.
Загалом тут надано допомогу понад 100 тисячам біженців, які прибули до Угорщини.
Іветта Буйдошов
