Навесні 2015 року Державний секретаріат національної політики започаткував програму імені Шандора Петефі для допомоги угорській меншині Карпатського басейну, що охоплює територію колишньої монархії. Цього року до програми долучилися 36 молодих угорців. Їхнє завдання – допомагати угорським організаціям, церквам та навчальним закладам Карпатського басейну. Метою ініціативи є зміцнення ідентичності угорської меншини, яка зменшується в місцях компактного проживання, і так у довгостроковій перспективі зупинити і повернути назад тенденцію до скорочення угорського населення. Цього року в програмі беруть участь шестеро молодих людей із Закарпаття. У цій серії ми представляємо їх.
Згідно з переписом населення 2021 року, кількість угорців у Словаччині становила 420 000, що на 150 000 менше за останні 30 років. Культурне об’єднання угорських робітників у Чехословаччині (Csemadok), засноване в 1949 році, протягом останніх сімдесяти п’яти років невтомно працює для угорської громади на Високих горах, для її культури та її виживання. Злизька філія асоціації є однією з найактивніших асоціацій, яка була міцним бастіоном і постійною підтримкою для місцевої угорської громади навіть у найскладніші часи. Бернадетт Біро з Форголані допомагає цій організації в її роботі.
– Чому ви подали заявку на участь у програмі?
– Я думала, що, окрім незабутніх вражень, я отримаю багато досвіду та знань завдяки цій програмі. Це неминуче, коли ти проводиш 9 місяців у новому і незнайомому середовищі.
– Що ви залишили по собі?
– До того, як подати заявку на стипендіальну програму, я була студенткою угорської філології на магістерській програмі Закарпатського угорського коледжу ім. Ференца Ракоці ІІ, і паралельно викладала в ліцеї ім. Мікеша Келемена в Берегові. Я вже думала про вступ, але один із моїх викладачів у коледжі повідомив мені, що в разі успіху мені доведеться відкласти вступ. Тому я вирішила закінчити коледж, а потім спробувати.
– Чому саме Базова організація “Цемадок Зєліци”?
– Через свою допитливу натуру я все уважно читаю, намагаюся все дізнатися. Цього разу я не вчинила інакше. Переглядаючи сайт програми Petőfi, я дізналася, що Вів’єн Мартін, також уродженка Закарпаття, тричі поверталася на Високогір’я, і вона служила в Леві. Я подумала, що це має бути гарне місце. Тож я вказала це місто як перше місце моєї бажаної роботи, коли подавала заявку. Державний секретаріат національної політики врешті-решт направив мене до Зсліза. Я працюю з місцевими організаціями вже майже півроку, тому можу з упевненістю сказати, що я рада, що опинилася саме тут.
– Вам було легко освоїтися?
– Я була благословенний новою сім’єю і незліченною кількістю хороших друзів, які висловлюють свою любов і турботу про мене на кожному кроці. Щодня вони дають мені відчути, що я важлива для них, що я є невід’ємною частиною місцевої громади.
– Які ваші обов’язки?
– Я беру участь в організації та проведенні різних заходів. Я також займаюся місцевою реформатською парафією та початковою школою. Намагаюся допомагати їм якомога активніше.
– Як живе місцева угорська громада?
– У Зслізі угорське та словацьке населення розділене порівну. Можливо, я наївна, але стосунки між національностями, які тут проживають, мирні. Однак багато людей зневірені й втомлені, тому робота громадських організацій, спрямована на об’єднання, підтримку і заохочення угорців на високогір’ї, має величезне значення.
– Який досвід ви отримали?
– Я дізналася багато нового в релігійній, культурній та освітній сферах. Я маю можливість працювати з людьми, які мають широкий спектр знань і готові ділитися зі мною своїм досвідом.
– Що є найскладнішим і найприємнішим у вашій роботі?
– Організація та координація заходів забирає багато енергії, але мені це дуже подобається. Іноді складнощі виникають через нестачу часу.
– Чого ви досягли за цей час?
– Оновлюється бібліотечна база даних початкової школи, а також знімається відеоролик для вступної кампанії. У співпраці з реформатською церквою ми започаткували клуб для пенсіонерів і провели кілька тімбілдінгових програм.
– Ви багато чим збагачуєте життя місцевої громади. Чого ви від них навчаєтесь?
– Спочатку я відчувала себе трохи непотрібною, бо простягала руку допомоги ідеям, які вже існували. Однак з часом я отримала безліч позитивних відгуків про те, що я стала корисним членом і незамінною рушійною силою. Я часто спостерігаю за роботою, яка тут відбувається, затамувавши подих. Я щаслива бути частиною всього цього. Я прийшла сюди з бажанням віддавати, натомість я і віддаю, і отримую.
– Плани на майбутнє?
– Якщо все буде добре, я хотіла би повернутися сюди.
Брігітта Варга
