Цей перший рядок листа – “Вітаю редакцію “Kiszo” з тим, що ми вистояли 2 роки війни! ” – зворушив нашу маленьку редакцію до глибини душі.
Ці рядки надії від нашої читачки Качаленко Тамари викликав сльози на очах! Без перебільшення, сльози!
Тільки уявіть собі: там, на протилежному кінці України, де важко уявити собі добу без звуку вибухів, є неймовірна дівчина, яка в поодинокі вільні хвилини відкриває наше видання на ноутбуці чи телефоні й читає про те, як живуть українці десь там, за перевалом, як борються і вірять у Перемогу, як радіють спільним точкам співіснування, а не зводять стіни непорозуміння…
Це лист став клубком у горлі, став додатковим промінцем у цій темряві, яка пре на нас із східного кордону. Цей лист дає віру в перемогу добра над злом.
Ми відписали Тамарі й запропонували дати інформацію про неї. Віримо, завдяки мужній дівчині, талановитій художниці мости єднання міцнішатимуть. І ніхто не ділитиме нас за нашим корінням чи національним походженням, бо всі ми, хто тут і тепер бореться за нашу землю, – УКРАЇНЦІ!
А Тамара (ось ця неймовірна дівчина на фото зліва) нам написала:
“Вітаю редакцію “Kiszo” з тим, що ми вистояли 2 роки війни! До листа додаю власну серію робіт, створених у Херсоні, під звуки вибухів та повітряних тривог (на фото я з роботами). З повагою, Ваш постійний читач, Качаленко Тамара (творче псевдо Vita Black)”
На наше прохання розповісти про себе, мисткиня відгукнулася так:
«Тільки старі та діти бачать те, що не помічають більшість людей… Старечі зморшки – це найгарніші письмена життя, за якими діти навчаються читати…» – як влучно сказав відомий французький письменник-романіст Марк Леві.
Війна теж пише свою повість на обличчях людей, вкарбовуючись зморшками та передчасною сивиною. Оскільки старі та діти – найвразливіші верстви суспільства та війна лишає на них особливо жорстокий слід.
Рядки з чорно-білого кліпу моєї улюбленої британської співачки Amy Winehouse «Back to black» («Повернення до чорного») підкреслюють драматичну чорно-білу палітру серії графічних робіт «Back to black», натхненних сьогоденням та виконаних звичайною кульковою ручкою.
Серія робіт виконана у естетиці американського мистецтва «гіперреалізм», а кулькова ручка, як техніка графіки знаходиться зараз на піку популярності в США.
Автор цих робіт – я, художниця з Херсона Качаленко Тамара (творче псевдо Vita Black), всю окупацію провела в Херсоні, де знаходжусь і зараз. Цілодобові обстріли, руйнування, смерть – це, на жаль, звична реальність цього сонячного та життєрадісного (до війни) міста.
Роботи серії “Back to black” створювалися між в перервах між обстрілами (грудень-січень 2023-2024), а деякі навіть у сховищі – під час обстрілів. Тоді дуже виручила мобільність кулькової ручки, на відміну від фарб.
Завдяки естетиці гіперреалізму можна зображати найменші подробиці почуттів людини (наприклад, сльози, які котяться по обличчю).
На одну роботу витрачаю 2-3 кулькових ручки та 6-8 годин (залежно від кількості штриховки).
Образотворчому мистецтву навчалась у Херсонському державному університеті (факультет культури та мистецтв, кафедра «образотворче мистецтво та дизайн»). Саме кафедра образотворчого мистецтва надала мені путівку у чарівний світ графіки, а робота кульковою ручкою – це вже подальша самостійна праця на основі творчості американських митців гіперреалізму.
Дуже вдячна декану факультету культури та мистецтв Левченко М.Г. за постійну творчу підтримку в такий складний час та ректору Херсонського державного університету О.В. Співаковському за допомогу матеріалами (без чого було б взагалі неможливо створити серії робіт “Back to black” (Старі та діти), «Гуцули та козаки – два полюси України», «Діячі української культури», «Україна у вогні», «Славна Україна»).
Бо мистецтво – теж зброя у війні. Українське графічне мистецтво зараз відкриває нові горизонти для творчості, нові теми та нових глядачів. І я щиро вірю, що в поєднанні з сучасними західними мистецькими здобутками (наприклад, із тим же американським гіперреалізмом), українська графічна школа ще здивує світ.
Додаю фотографії, де я з роботами із серії “Back to black”.
Тримаємось! Творимо, працюємо і віримо у Перемогу!”
Наша редакція щиро вдячна Тамарі за її щирість та віру. Разом переможемо, навіть не сумніваємось!
Слава Україні!”
Наталія Петерварі
