З нагоди Дня угорської культури в Ужгороді після кількох років відсутності знову відбувся центральний захід Закарпатського угорського культурного товариства (KMKSZ), який приймав Закарпатський академічний театр ляльок.
Першим із запрошених гостей з промовою виступив Ференц Папп, який також привітав зібрання від імені Генерального консула Йожефа Бачкаї. Він зазначив, що в нашій історії були періоди, коли угорський народ перебував у серйозній небезпеці, але завдяки нашій сильній внутрішній налаштованості, частиною якої є необхідність збереження угорської культури, ми пережили ці важкі часи майже незломленими.
– Нині між народами світу відбувається мирна конкуренція у сфері культури, тому ми маємо зберегти наші тисячолітні традиції, нашу унікальну мовну спадщину в Європі. У вирішенні цього завдання величезна відповідальність лежить не тільки на Батьківщині, але й на наших угорських братах і сестрах, які через бурі історії живуть поза рідною країною. Слова вдячності заслуговують усі наші брати, що живуть поза межами угорської батьківщини, від Ужгорода до Торонто, які інколи зберігають і передають угорську мову та культуру навіть у найважчих політичних та екзистенційних умовах. Можу запевнити, що ваші зусилля перебувають під пильним контролем Уряду Угорщини, одним із найочевидніших доказів чого є часті візити високого державного керівництва на Закарпаття. Гідна підтримка угорської мови та культури й надалі буде однією з її пріоритетних національних політичних цілей, – сказав дипломат.
Від KMKSZ присутніх привітала Лівія Балог. Вона сказав, що цей пам’ятний день завжди проводився в Ужгороді протягом останніх десятиліть, але через епідемію Covid, а потім війну він не проводився останні кілька років. Традицією також було те, що захід відкрив президент Ласло Брензович, якого, на жаль, досі немає вдома. Натомість перед публікою мав постати віце-президент Йожеф Барта, який нещодавно трагічно пішов з кола живих. Присутні вшанували його хвилиною мовчання.
«Стільки всього сталося з нами за останні кілька років. Наше життя змінилося, наші можливості були обмежені. Скільки разів говорилося в особистих розмовах, що ми живемо в найважчий період нашого покоління, на вустах багатьох лунало благання: «Боже, благослови угорців…» Сьогодні угорці світу святкувати народження цих рядків. Кельчей також написав молитву угорців у Сатмарчеку в ідилічних умовах, тому що в той час море бруду після розливу Тиси оточувало поселення, змушуючи людей, які там жили, залишатися на самоті. Наші культурні скарби та національні герої не народилися в безхмарний, безтурботний період життя, згадайте лише Іштвана Добо, Аттілу Йожефа чи Міклоша Радноті. Активна сила – це те, що створює безліч культурних цінностей навіть сьогодні. Прикладами можуть бути успіхи нашої малої батьківщини Закарпаття, коли наші земляки досягають визначних результатів на міжнародних фестивалях і конкурсах, коли будапештські глядачі відзначають виставу Закарпатські фольклорні ансамблі на ура, коли на премію Prima Primissima номінують поетесу Магду Фюзеші, коли наші угорські викладачі один за одним захищають докторські дисертації. Усе це спільний результат і спільний успіх, усе угорське, тому що сьогодні немислимо говорити про угорську культуру без частин нації за кордоном. У цей день варто в громаді оспівувати велич і красу нашої національної культури та тисячолітніх традицій, бо це зміцнює національну свідомість усіх членів громади. Щаслива та людина, яка вміє цінувати культуру інших народів, але вірою любить свою. Це те, чого ми навчилися тут, у низині Карпат, і це те, що тримає наші громади досі”, – сказала Лівія Балог.
Після цього глядачі могли переглянути виставу Szívedben fényt Деріне Тарсулат. Балінт Турі та Кріштіан Дані представили вибрані вірші, подорожі та листи Єньо Дсіди.
Брігіта Варга
