Другети і не тільки: Про дворян, що жили на території Закарпаття, за прилавком «Кобзаря» розповіли Ласло Зубанич та Оксана Ферков

Коли ретельно досліджувати історичні документи, можна відшукати цікаві невідповідності, які часом кардинально змінюють сприйняття тої чи тої історичної постаті або ж події. Дослідники Ласло Зубанич та Оксана Ферков захоплено заповнюють білі плями про знать, що жила чи була дотичною до історії сучасного Закарпаття. У книгарні «Кобзар» дослідники привідкривали таємниці історії відвідувачам акції «Письменник за прилавком».

Обоє авторів – фахові історики: Ласло Зубанич – завідувач кафедри історії Угорщини та європейської інтеграції Українсько-угорського ННІ, а Оксана Ферков – доцентка цієї, а також кафедри археології, етнології та культурології факультету історії та міжнародних відносин.

Другети – рід, завдяки якому Ужгород відбувся як місто, а Ужгородська домінія – як культурний та освітній осередок. Історію цього і не тільки роду досліджують в архівах Закарпаття та Угорщини Ласло Зубанич та Оксана Ферков. Дослідники поділилися цікавими фактами, тож наводимо деякі з них.

  • Марія Естергазі Другет і Софія Баторі брали участь у бойових діях під Кольчином.
  • Жігмонда Другета насправді не стратили в Кошицях – у щоденнику його дружини чітко написано, що він помер своєю смертю вдома після тривалої хвороби й похований у склепі. Імре Текелі був його троюрідним братом – родичі не страчували одне одного.
  • На картині в Мукачівському замку, де підписано, що це Федір Коріатович, насправді король Польщі Ян ІІІ Собейський. А парна картина до неї – не Ілона Зріні, а Марія Казіміра – королева Польщі.
  • Екскурсоводи часто розповідають, що Ужгород у 1315–1317 роках перейшов роду Другетів. Але грамоти доби Анжу 1328 року свідчать, що король наказує своїм підданим не перешкоджати Другетам у реалізації його права на володіння Ужанщиною, а не Ужгородом.
  • Ілона Зріні була молодшою на 6 років, ніж вважали досі, а ще – на загальновідомому портреті в червоній сукні з чорним волоссям та перлинами насправді зображена не вона.

«Віднаходити такі нюанси – велике задоволення. Історія – це цікаво, якщо досліджувати її людиноцентрично, а не тільки сухі факти», – переконує Ласло Зубанич.

Ксенія Шокіна

Post Author: UA KISZó