З нагоди 200-річчя існування 20 листопада в Ратівській реформатській церкві відбулася подяка.
Захід розпочався святковою програмою релігійних учителів реформатської церкви Ратівців.
Слово Боже проповідував єпископ Шандор Зан Фабіан, який у своїй проповіді наголосив, що в ці неспокійні часи спільноти, молитва та слова підбадьорення мають велику підтримуючу силу, бо допомагають долати труднощі.
– Ми можемо зібратися тут із серцями, сповненими вдячності, у нас є за що подякувати. Сто років тому було засновано Закарпатський реформатський церковний округ, а двісті років тому збудовано костел віруючих реформатів у Ратівцях. Бурхливе століття позаду, але попри все це Бог нас зберіг.
Багато разів завдавали нам болю, але Божа сила і любов виявилися сильнішими за будь-якого ворога. Ми можемо бути вдячні цій церкві та її будівничим. Для всіх, хто передавав віру з покоління в покоління, вони дбали про обитель Господню, яка мала прославляти ім’я Боже і кликати на допомогу. Багато людей прийшли сюди зі скорботою в серці, але також і ті, хто благав про зцілення або про повернення додому тих, хто був вивезений до сталінських таборів 79 років тому, – сказав Шандор Фабіан Зан.
У своїй проповіді єпископ Закарпатського реформатського церковного округу зазначив: наше завдання – зберегти цю спадщину і зробити нашу віру релігією, щоб вона була прикладом для майбутніх поколінь.
«Громада важлива, це наш життєвий простір. Наші людські стосунки часто псуються, ми часто відчуваємо, що люди нас не розуміють, що вони об’єдналися проти нас, що ми не важливі, що вони не дбають про нас. Ми відчуваємо, що наша ситуація безвихідна, і ми не знаємо, як це змінити. У такі моменти ми пам’ятаємо один із віршів Євангелія від Матвія: «Усе, що бажаєте, щоб чинили вам люди, так і ви їм чиніть, бо це Закон і так навчають Пророки». Церква є місцем, де ми можемо покращити наші стосунки з іншими людьми та з Богом. Не випадково молитва, завчена від Господа, говорить: «Прости нас, як і ми прощаємо тим, що грішять нашим», і недарма ми співаємо перед причастям, що «тільки брати і сестри можуть причащатися».
Божа воля полягає в тому, щоб ми любили свого ближнього, як самого себе.
Боже Євангеліє доходить до нас через людей, і через це ми можемо відчути Його провидіння та любов. Так ця громада 200 років тому почала будувати церкву, дбали один про одного і про будівництво оселі для Господа. Наші попередники були хоробрі, вони вистояли навіть у часи небезпеки, і це має бути нашим завданням, навіть якщо ситуація здається безнадійною. Кожному поколінню довірено жити своїми стосунками з Богом і бути прикладом для своїх нащадків. Ось так ми маємо бути уважними один до одного, цінувати вірність і любов наших ближніх до нас. Давайте практикувати прощення і молитися за сторонніх. Намагаймося привести їх до Бога, щоб ця церква стала духовною домівкою не лише для нас, а й для інших, – наголосив єпископ.
Місцевий пастор Тібор Шимкович розповів про історію церкви та громади.
– Перший камінь кам’яної вежі цієї церкви було закладено у 1812 році. Однак будівництво затягнулося до 1823 року. Потім кам’яну вежу доповнили дерев’яним кораблем. Парафія не належала до найбагатших громад, тому перший камінь її нової церкви вдалося закласти лише у 1852 році. Його будівництво було завершено в 1864 році. Тодішній служитель церкви,
Южеф Морвай прослужив тут 57 років.
Церква має два дзвони: один 1928 року, другий 1930 року. Обидва були відлиті Ференцом Егрі в Кісгейоці. У 20 столітті в поселенні відбувалися часті зміни клешів. Він є другим за тривалістю перебування пастором
Це був Міклош Стефан, який проповідував слово Боже в цій церкві протягом 50 років.
Завдяки йому навіть у найтемніші комуністичні часи двері храму не зачинялися для вірних. Крім пасторів, які тут служать, важливе слово маємо сказати і про доглядачів церкви. Цю посаду обіймає Іштван Гайду Ід., який побував у ГУЛАГу та повернувся додому з Сибіру. Він був тим, хто своїм життям став прикладом для нас і наступних поколінь. Парафія була побудована під час служіння Гези Кісса. Géza Kiss був замінений на jr. Ним керував Іштван Гайду. Ми всі стикаємося з важливою роллю, яку відіграють наші сестри внаслідок подій останніх років. Так сталося і в нашій церкві, на останніх пресвітерських виборах ми отримали більше жінок, – пояснив пастор.
Тібор Шимкович, який є парохом церкви з 2007 року, детально поінформував присутніх про ремонтні роботи, які відбулися в церкві, та подякував кожному прихильнику, без якого церква не змогла б засяяти в нинішньому світлі. .
Після цього церковний хор Kőszikla виконав хвалебні пісні під керівництвом Едіни Шимкович.
Насамкінець члени церкви склали слово до серця присутніх. Церемонію прикрашала присутність єпископа KRE на пенсії Ласло Горкая, який 17 лютого 1981 року виголосив свою першу проповідь на кафедрі цієї церкви.
Відтак організатори запросили всіх учасників на вечірку кохання.
Варга Брігіта, kiszo.net
