“Закарпатські шаркані” знову відвідали Ужгород, інформує видання kiszo.net
Угорські громадяни вже пожертвували понад 155 мільйонів форинтів 68-му окремому батальйону територіальної оборони “Закарпатські дракони”, а також іншим підрозділам, у складі яких корінні угорці воюють проти російського вторгнення.
Нещодавно Ужгороду особисто доставили десятий пакет допомоги. Цього разу ініціатива під назвою «Закарпатське драконове постачання» надала бійцям, які воюють на фронті, електрогенератори, дрони, теплові камери, зарядні станції, засоби шифрованого радіозв’язку, два комплекти позашляхових шин, десятки альпіністських шкарпеток і рукавичок на суму понад 26 мільйонів форинтів.
Угорські мирні громадяни вже рік допомагають закарпатським бійцям, а тепер знову приїхали в Ужгород, якраз на ювілей.
Двоє із засновників “Закарпатських шарканів” – Балаж Траутманн та Міхай Олах – зустріли в Ужгороді Шандора Федіра, викладача національного університету Ужгорода, який служить у Збройних Силах України від початку війни. Контактною особою в Україні є призначений посол України в Будапешті Шандор Федір, який прославився як «професор окопів». Він надсилає угорцям список пристроїв, у яких є потреба. Для покупки Sárkányellátó збирає пожертви, а на отримані гроші купує саме те, що було запропоновано з фронту.
Під час візиту угорці відвідали Пагорб слави в Ужгороді, де Шандор Федір розповів, що з початку повномасштабної війни тут знайшли свій останній спочинок 116 солдатів з Ужгорода. До могили одного з останніх загиблих – заступника командира військової частини А1556 Сергія Кузнєва, який загинув 3 листопада під час ракетного обстрілу Закарпатської 128-ї десантно-штурмової бригади, поклали квіти. Опісля вшанували пам’ять героїв 1956 року біля меморіалу 1956 року в районі.
Програма продовжилася висадкою дерев та урочистим відкриттям статуї в Центрі історії людини Національного університету Ужгорода. Нещодавно заклад відзначив своє 35-річчя. Про історію центру розповів Шандор Шпенік, директор Українсько-Угорського навчально-наукового інституту Ужгородського національного університету, який провів екскурсію та розповів про історію закладу та плани на майбутнє. За сприяння присутніх він посадив у саду центру японську вишню – сакуру.
– Починаючи з нуля, ми за рік дійшли до того, що наш фонд знаходиться на стадії реєстрації, – підсумував для нашої газети Балаж Траутманн підсумки минулого року. – Для нас це важливий крок, оскільки ми, як фонд, зможемо приймати та просити пожертви не лише від фізичних осіб, а й від компаній. Цим ми можемо допомогти закарпатським воїнам навіть більше, ніж зараз. Дуже важливо, що ми не застрягли на якомусь рівні, а постійно розвивалися майже в усіх сферах. Віримо, що 2024 рік стане роком зміцнення громадянської лінії.
Військовий журналіст розповів, що запустили акцію паперових повітряних зміїв, у рамках якої спільно з Асоціацією угорських бібліотекарів Закарпаття збиратимуть і привезуть на Закарпаття дитячі та юнацькі книжки. У їхніх довгострокових планах – побудова мережі підтримки, через яку вони зможуть надавати допомогу сім’ям воїнів.
– Перш за все, ми хочемо підтримати сім’ї загиблих і поранених військових, – пояснив Балаш Траутманн. – Тут ми маємо на увазі медичну та психологічну допомогу. Наприклад, ми хочемо допомогти бійцям, які повернулися з фронту, реінтегруватися та інтегруватися в суспільство. Спираючись на досвід, який ми мали досі, ми продовжуватимемо працювати з тією ж прозорістю, надійністю та дуже точним обліком, як ми робили досі, оскільки ми переконані, що це не може бути продовжено іншим способом. Бо те, що ми живемо, дали не гроші, а довіра.
«В Унгварі ніколи не буває нудно, місто має незліченну кількість облич, які змінюються разом із порами року», – сказав Міхай Олах, який уже втретє відвідує Закарпаття. «Ми хочемо повернутися без гуркоту зброї». Він додав, що “,..знову ми можемо повернутися додому збагачені багатим досвідом, що надихає нас продовжувати розпочате рік тому. Дуже добре, що ми вже маємо особисті зв’язки із Закарпаттям, Ужгородом, цим краєм, історією, людьми”.
Міхай додав, що ля нього було шоком бачити стільки імен на чорних мармурових плитах у Меморіальному парку, на жаль, нинішня війна – ще один удар долі для закарпатських угорців.
Шандор Сабо
