Світ втомлюється від війни і поступово інтерес починає згасати. Тому ми маємо скористатись тим, що тепер всі знають про Україну та українців і тепер нам потрібен новий контекст. Однак є проблема – ми самі в більшості про себе нічого не знаємо, — сказав на завершальній дискусії форуму Re:Open Yakarpattia-2023 Юрій Назарук, співзасновник Холдингу емоцій «!FEST».
Українці створюють не просто речі чи їжу, а середовище, впевнений він. Люди починають ходити у наші заклади, купувати наші речі та книжки.
— І як найвищий рівень комунікації – вони приводять своїх дітей у наші школи. Ми не продаємо, ми формуємо навколо себе середовище. А після початку війни просто почали поширювати простори з українським середовищем за кордоном, — каже Назарук.
Євген Клопотенко, шеф-кухар, ресторатор, каже, що у світі про українців говорять і треба давати крутий продукт. Найбільша проблема в тому, що багато людей, які виїхали за кордон, важко можуть окреслити українську культуру, бо у кожного своє бачення.
— Ми маємо робити такі речі, що конкурують зі світом. Простими речами робити конкурентний продукт. Чи є одна модель, як зробити українську культуру відомою в світі? Я не знайшов однієї. Запити є, рішення нема і все лежить на наших плечах. І треба робити, — каже він.
Він розповів: для того, щоб визначити, що таке українська кухня, він проаналізував кухні 6 країн і зрозумів, що треба знайти одну страву, яка буде лідером і через неї комунікувати.
— Це був борщ. Як зробити борщ лідером? Внести його в ЮНЕСКО. Це була процедура, яку ми зробили. Зараз 6-8 млн українців, які за кордоном, отримали суперсилу і нагодували 5 іноземців, із якими живуть. Це наш перший крок, — розповів Євген Клопотенко.
Тепер, з його слів, коли будуть говорити борщ, будуть думати: Україна. І в такий спосіб ми знайдемо свій шлях, свою методику.
Популяризує за кордоном українське і Вікторія Петровська, засновниця Української асоціації “Єдність” (Угорщина).
— Я прагну розказати угорцям про українську історію, мову, культуру, і … борщ. До речі, просувати українські наративи легше через шлунок, страви, ніж будь-якими іншими методами, — каже вона.
Вона розповіла, що живучи в Угорщині українці не можуть мовчати про Україну: вони розповідають про війну, що вона досі є, що українці досі помирають. Так, культура, історія, література – вони важливі, але щодня треба говорити про війну.
Тема війни продовжує залишатися досі важливою з огляду на події, які відбуваються, а з іншого – все важче тільки на темі війни продовжувати тримати увагу до України та власний порядок денний. Про це сказала Тетяна Філевська, креативна директорка Українського Інституту.
Стереотипи й упередження, стан культури в Україні можуть вибудовувати проблеми у створенні діалогу через культуру.
Varosh,
Фото Наталії Радченко
