Нещодавно у Будапешті відбулося четверте засідання угорсько-української міжміністерської робочої групи з питань освіти, інформує видання kiszo.net
Угорську делегацію представляли д-р. Орсоля Поцой-Томассіч, державний секретар, відповідальний за Угорську дипломатичну академію та програму Stipendium Hungaricum, а українську очолили заступники міністра освіти України Євген Кудрявець та Андрій Сташків, а також Сергій Бабак, голова освітнього комітету Верховної Ради України. У заході взяли участь Ілдіко Орос, Закарпатська угорська педагогічна спілка, а також керівник департаменту у справах освіти, науки, культури, церкви, молоді, спорту, національних меншин та інформації Закарпатської ОВА Мар’яна Марусинець та інші.
Ілдіко Орос провела прес-конференцію з приводу засідання угорсько-української міжміністерської робочої групи з питань освіти на II. Ференца Ракоці в Закарпатському угорському коледжі. За її словами, це вже четверте засідання групи спеціалістів, основним завданням якої було перевірити реалізацію змісту третього засідання.
– Нічого іншого в цей протокол не було включено, тільки те, що КМКС говорить багато років. Можливо, одна чи дві речі з цього прийняті, але є більш відкриті питання, наприклад, що не можна зробити ЗНО з угорської мови та літератури. Як нове питання я поставила те, що коледж отримав міжнародну акредитацію, але її ще не визнало українське міністерство, – почала брифінг президент коледжу.
За її словами, на зустрічі вони ознайомилися з освітньою ситуацією угорської меншини та зустрілися з представниками українців, які проживають у Будапешті, котрі доповіли про тамтешню освітню ситуацію.
– Раніше президент України Володимир Зеленський заявляв – і він також наголосив на цьому під час зустрічі з Каталін Новак – що Україна надає угорській меншині, яка проживає в її країні, все те, що Угорщина надає українській меншині, яка проживає на її території.
Дивлячись на правові норми, якщо ми так підходимо до цього питання, і українська держава справді цього хоче, то перед нею стоїть дуже велике завдання наздогнати Угорщину у сфері забезпечення прав меншин. Тому що в Угорщині меншини можуть засновувати своє самоврядування, включно з етнічними школами, а їхнє утримання забезпечує держава.
Президент коледжу зазначив, що в Угорщині існує три типи освіти для меншин рідною мовою: загальноосвітня національна школа, згідно з якою учні зобов’язані закінчити навчання як угорською, так і рідною мовою (наприклад, серби). Другий тип – це двомовна школа, тобто деякі предмети викладаються угорською, а інші – мовою меншини. Таку мережу шкіл мають румуни, німці та словаки. І третє – школа з викладанням мови, де щодня вивчають мову меншини, а також обов’язкові речі про традиції народу. Працює також недільна школа, куди діти збираються у вихідні дні у вільний час і знайомляться з народною культурою, вчаться читати, писати та говорити. Батьки вирішують самостійно, який тип вибрати для своєї дитини.
– Виходячи з цього, було цікаво послухати українські організації, що проживають в Угорщині, яких я змогла поділити на три групи. Перша група вже реалізувала свій план, це школа імені Лесі Українки, яка відкрила класи в Будапешті та Ніредьгазі. Вони обрали мовну школу.
Інша група – це організація при Українській греко-католицькій церкві, яка працює над створенням двомовної школи. Зараз оцінюють потреби, а коли виникне потреба, мерія 3 округу передасть їм порожнє приміщення школи.
Третя група – це біженці, які щойно втекли, які заявили, що хочуть створити повноцінний український навчальний заклад, де діти будуть навчатися українською мовою за українською програмою. Я запитала їх, чому вони наполягають на українській програмі. І отримала відповідь, що вони вважають, що це краще. На замітку: на Закарпатті ми навчаємо угорською мовою за українською програмою .
На зустрічі було сказано, що близько 5300 дітей з українським громадянством навчаються в різних закладах Угорщини. Багато з них беруть участь в онлайн-навчанні. Президент KMКС підкреслила, що їм намагаються допомогти вім, чим можуть.
– Підсумовуючи, можу сказати, що зустріч була однозначно корисною, оскільки було висвітлено багато питань – наприклад, про що КМКЗ просить з 2017 року – але багато питань залишилися відкритими. Тепер українська держава і законодавча влада мають працювати над відновленням статусу національних шкіл Закарпаття, насамперед угорських, щоб угорська мова була внутрішнім мовним інструментом школи, як це було до 2017 року. Бачачи, що Угорщина надає такі широкі можливості в галузі освіти, я вважаю, що зараз настала черга України приймати дзеркальні закони, тобто те, що угорська держава дає українській меншині, яка там проживає, Україна повинна забезпечити тут. Виходячи з цього, можна сказати, що на українських освітян чекає багато роботи, щоб вони змогли наздогнати ці юридичні можливості і Угорщина з радістю підтримала їхнє членство після вступу до Європейського Союзу.
Чілла Гегедюш
