Парламентський державний секретар Міністерства закордонних справ і торгівлі Левенте Модьор дав ексклюзивне інтерв’ю нашій газеті під час перебування на Закарпатті. Від заступника міністра закордонних справ Угорщини ми дізналися, яких зусиль докладає уряд Угорщини для врегулювання угорсько-українських відносин. Ми поговорили з ним про те, як сприймають безперервну угорську допомогу в Україні та що він думає з того приводу, що угорським школам Закарпаття дали річну відстрочку у зв’язку з переходом на українську мову. Але ще невідомо, коли можна очікувати відчутних результатів щодо розвитку угорсько-української ділянки кордону, а також чи буде продовжено дуже популярну програму стимулювання економіки, яку підтримує уряд Угорщини.
– Окрім гуманітарної допомоги, Угорщина інтенсивно бере участь у відбудові України. Під час свого останнього візиту в Україну ви передали сучасний обладнаний дитячий садок, побудований з контейнерів у селі Загальці під Києвом, а також оглянув будівництво багатофункціонального муніципального центру обслуговування в Синяку біля Бучі, який будується за кошти підтримки угорського уряду. З вашого досвіду, як місцеві громади оцінюють допомогу Угорщини з огляду на те, що Угорщина постійно подається в негативному світлі в українських медіа?
– Мій базовий досвід полягає в тому – і це стосується всієї України – що, незважаючи на часто стриману, а часом і ворожу риторику політичних відносин, взаємини між людьми та загальне сприйняття Угорщини пересічним громадянином України показують зовсім іншу картину. Куди б ми не поїхали, угорці раді, і люди, які тут живуть, мають в основному позитивне уявлення про угорців. Особливо, якщо ми приносимо конкретну допомогу і пояснюємо, що ми робимо для України в цій складній ситуації, тоді відкриваються серця і не залишається й сліду поганого та гіркого присмаку в роті, який характеризує політичні відносини. Я радий це бачити, тому що справа все ж таки в тім, як люди бачать один одного і як вони ставляться один до одного, а не в тому, які образи ми можемо завдавати один одному на рівні політичної риторики. Ми маємо йти вперед і в і в цьому. Але взаємини, як показує позитивне ставлення людей, стабільна, і їх можна будувати.
– Під час квітневого візиту до Києва йшлося про врегулювання мовних та освітніх питань, які стосуються закарпатських угорців. Ви брали участь у кількох двосторонніх зустрічах. Як Ви бачите ефективність дипломатичних зусиль, чи досягнуто прогресу в переговорах?
– Якщо говорити про те, як загалом покращити угорсько-українські стосунки, то це складна справа, тому що, якщо дивитися поверхнево, то тут не так багато можливостей для прогресу, такими різними здаються позиції. Однак якщо ми заглибимося в деякі питання політики та деталі співпраці в деяких секторах, то побачимо, що є величезний простір для вдосконалення. Давайте поговоримо про доволі складне питання меншин, про прагматичні питання – такі, як покращення транспортних, економічних та торговельних відносин чи будь-якої іншої сфери двосторонньої співпраці. Ми можемо визначити дуже серйозні перспективи. Мій досвід показує, що якщо ми можемо досягти прогресу в одному з цих конкретних випадків, це може мати надзвичайно позитивний вплив на настрій системи відносин загалом. Ми працюємо в цьому дусі, намагаємося будувати знизу вгору, а не дивитися згори, тому що там у нас погане становище. Сподіваємось, що ці численні маленькі кроки приведуть до покращення всієї системи угорсько-українських відносин.
– Чи означає це, що уряд Угорщини змінив стратегію конструктивного діалогу, спрямованого на покращення угорсько-українських відносин?
– Наша позиція і стратегія щодо України послідовні, тут ми більше говоримо про методи комунікації, акценти і тон комунікації. Який завжди має бути пристосований до того, від чого ми можемо очікувати найбільшу вигоду у двосторонніх відносинах. Ми повинні продовжувати намагатися, ми ніколи не зупиняємося і не говоримо, що це програна справа, в якій безнадійно щось робити, до цієї точки ніколи не дійти. Тим більше, що принципових конфліктів інтересів, які могли б завадити розвитку, немає.
Як я часто наголошую у своїх публічних виступах, у нашій спільній історії немає десятиліть образ один на одного, які важко чи неможливо вирішити. Тут останніми роками виникли порушення у стосунках через положення української меншини, які поширилися на багато інших сфер і ускладнили стосунки. Якщо ми зможемо просунутися в цій сфері, а в професійній середовищі з цього приводу ведуться переговори і для цього є перспектива, то ми зможемо досягти загального покращення.
– Верховна Рада продовжила перехід на українську мову в школах, де навчання ведеться мовою однієї з країн ЄС (зокрема угорською), на рік – до 1 вересня 2024 року. Чи може цей позитивний крок з боку київської влади бути сигналом, жестом, який свідчить про те, що вони мають намір рухатися в напрямку відновлення старої дружби?
Я не хочу і не можу оцінювати це інакше, як позитивний жест. Ми заявляли про нашу готовність до переговорів раніше, це має бути підтверджено, і ми повинні сказати, що ми дали собі час і політичний простір, щоб з’ясувати спірні моменти та знайти рішення, яке вирішує спірні питання у спосіб, прийнятний для закарпатських угорців. І тоді система відносин може повернутися в те русло, в якому вона була до змін 2014 року.
– Особливо добрі, можна сказати, партнерські стосунки угорський уряд підтримує з керівництвом Закарпатської області. Чи можуть вони стати містком між Будапештом і Києвом і сприяти вирішенню суперечливих питань між Угорщиною та Україною?
– Наші переговори на високому рівні в Києві готувалися майже виключно місцевими лідерами і вони суттєво сприяли тому, що ми можемо продовжувати відкритий діалог і там. Це також сприяло тому, що ми не сідали за стіл переговорів на основі упереджених уявлень, а з чіткою упевненістю, що інша сторона може сказати щось конструктивне на основі добросовісного ставлення. Це працює, я вірю, що якщо ми будемо продовжувати цей шлях, ми досягнемо очікуваних результатів, і вся система відносин може бути звільнена від тягаря, який зараз її обтяжує.
Спасибі за розмову.
Повна версія статті – на сайті.
