Закарпатський туризмознавець Макс Адаменко розповідає, що впродовж останніх кількох років суттєвий попит має освітній туризм. Про це йдеться у сттатті УНІАН.
“Що мається на увазі? Приміром, групам дітей я розповідаю, як працює та чи інша річ, як влаштовані гори, млин, водоканал, екологічні, ботанічні об’єкти, розповідаю про ті чи інші дії та їхні наслідки. Наприклад, дуже популярна екскурсійна програма “Як влаштовані Карпати”. В ході неї ми відвідуємо Угорський дім імені Мігая Мункачі, в якому розташована експозиція мінералів, знайомимося із найстародавнішою будівлею, потім відвідуємо сейсмологічну станцію під землею. Тут же згадуємо про землетрус, який нещодавно стався в Туреччині – і я пояснюю тектоніку, механіку цих процесів. Далі пікнікуємо на одному з гірських масивів, розглядаємо породи, спускаємося в перлітовий кар’єр, де чудова фотозона”, – розповідає він.
Інший маршрут, за словами Адаменка, веде на залишки плантації чорних чаїв 1949 року. “Тільки уявіть – на Закарпатті чай не трав’яний, а справжній листовий, – розповідає Максим. – Такий чай прижився у нашому кліматі 70 років тому, тоді чайні плантації над Мукачевом були такими широкими, що давали до 2,5 тонн чаю на рік. Згодом про чай забули, але змогли відродити завдяки дбайливим ініціативним селекціонерам. Про все це я розповідаю учасникам екскурсії, ділюся з ними секретами, як роблять чай, чому не варто просто зривати і сушити листя, як оцінити чай, як відрізнити якісний від неякісного тощо. Поєднуємо таку пізнавальну екскурсію з кельтським шляхом через гору Ловачка в Мукачеві. Це завжди виходить цікаво та пізнавально, і я відверто “кайфую”, що можу якоюсь мірою долучатися до навчання наших дітей”, – каже Адаменко.
Він зазначає, що на Закарпатті, напевно, немає такого клаптика землі, який би чимось не відзначився, кожен населений пункт унікальний по-своєму. Ось у Мукачеві, крім відомих атракцій, можна побачити найбільший сейф, який у часи Австро-Угорської імперії зберігав багатства всередині банку. У селі Четфолво вразить будь-кого реформатська церква, в якій просто неймовірна стеля з 60-ти вручну розмальованих дерев’яних унікальних кесонів 1753 року. У Доробратові інша родзинка – храм Св. Миколая – єдина церква в Європі, що була збудована під час Другої світової війни, біля Нижнього Солотвина у 1970-му знімали фільм “Ватерлоо”, а між Мукачевом та Свалявою – “Війну та мир” – фільм, який у 1968-му отримав “Оскар”.
“А ще в Тячівському районі Закарпаття, на схилі пагорбу, є напис МИР. Це дендропосадка ще радянських часів, висаджене деревами слово. Цей напис уже важко розрізнити сьогодні (на моєму фото 2012-го його ще видно), але це поняття для нас зараз найдорожче. Ми знаємо справжню ціну Миру. Слава Україні!”, – додав Адаменко.
А загалом усі, хто приїдуть на Закарпаття, зможуть знайти щось цікаве саме для себе – починаючи від архітектурних пам’яток, замків, музеїв і закінчуючи крафтовими пивоварнями, гастрономічними шляхами, бограч-гуляшами, золотою кавою “Аль Ідрісі” та делікатесами, яких не виготовляють більше в жодному регіоні України – все це Закарпаття продовжує підтримувати та розвивати.
Наталія Петерварі
