“Село на самій лінії фронту регулярно обстрілювала російська арта, люди тікали звідти й просто кидали домашніх тварин. А я звернув увагу на цю вівчарку Діну — породисту, розумну, але поранену — її контузило, а в лапі застрягло кілька осколків. І вирішив узяти її до себе. Знайшов у сусідньому місті ветеринара і ми разом виходили її”, — розповів Руслан.
Діна прив’язалася до військового і весь час ходила за ним.
“Коли я почав брати її на позиції, з’ясувалося, що вона орієнтується по приходах ворожої арти. У першу секунду людина чує тільки звук виходу, а вже потім свист снаряда, який приблизно вказує напрям. А Діна вираховувала напрямок миттєво. Якщо снаряд або міна летить на нас, вона одразу кидається в бліндаж, а якщо вбік – навіть не реагує. Так вона допомагає нашим хлопцям рятуватися від російської арти”, — розповів військовий.
За словами Руслана, його донька прислала для Діни багато корму, а він годує й інших покинутих собак.
“Встаю на півтори години раніше і йду в село. Собаки мене вже впізнають, чекають і ходять за мною по 15 – 20. Я дуже люблю тварин… У дитинстві мріяв стати прикордонником або військовим і мати службову вівчарку. І так сталося, що мої дитячі мрії збулися тут, на війні, уже в зрілому віці”, — додав Руслан.
Після війни він планує забрати Діну в Івано-Франківськ, а якщо буде можливість, відправить її додому й раніше.
128 ОГШБр/Facebook
