Учитель ужгородської Лінгвістичної гімназії ім. Т. Г. Шевченка, засновник і викладач Репетиторського центру «ЗНамилегкО» Дмитро Тодер — із тих учителів, чиї уроки діти відвідують із особливим інтересом. Про це, зокрема, свідчить і звання «Учитель року-2021» з української мови і літератури. В інтерв’ю виданню KISZÓ-UA Дмитро розповів про принципові відмінності та схожості зовнішнього незалежного оцінювання, до якого готувалися цьогорічні випускники шкіл, та національного мультипредметного тесту, який складатимуть через війну, про підготовку на 200 балів та секрети успішного складання іспитів.
— Дмитре, передусім розкажіть, які основні відмінності національного мультипредметного тесту й зовнішнього незалежного оцінювання?
— Із точки зору програми підготовки, разючих відмінностей немає, а ось щодо структури, то кілька розбіжностей є. По-перше, сама назва «мультипредметний тест» дає зрозуміти, що іспит комплексний, складається з трьох предметів, які не можна варіювати: української мови (без літератури), математики та історії України (з ХХ ст. і до нашого часу). ЗНО ж передбачає окремі тестування, серед яких є обов’язкові предмети й на вибір, залежно від потреб майбутнього вступу. По-друге, це комп’ютерне тестування, а не на папері. На мою думку, такий спосіб виконання завдань не складе труднощів, бо учні вже адаптувалися до дистанційного навчання останніх двох років. Третя відмінність полягає в кількості завдань. НМТ нараховує по 20 завдань з кожного предмета. Це вдвічі-втричі менше, ніж передбачено ЗНО. Наприклад, з української мови раніше треба було впоратися з 29 тестами і написати власне висловлення. До речі, таке завдання з розгорнутою відповіддю — ахіллесова п’ята багатьох учнів, тому, як кажуть теперішні випускники, НМТ значно легший. Не можу не погодитись. А ось самі завдання нічим не різняться. Демоверсія НМТ, яку оприлюднив у квітні УЦОЯО, містить завдання, ідентичні до тих, що й на ЗНО. Тож чогось нового в тестах не передбачено.
— Виходить, історії суттєво поменшало, літератури взагалі нема — на перший погляд, іспит став простішим. Однак учні готувалися складати ЗНО, й за 5 місяців до нього все кардинально змінилося. То, на вашу думку, це спростило чи ускладнило життя нинішнім абітурієнтам?
— Щодо предмету, який я викладаю, то, як уже було сказано, учням стало легше, бо відпала потреба писати власне висловлення й готувати літературу, адже її здебільшого треба було на гуманітарні спеціальності. А в іншому, гадаю, стало складніше, бо значна частина одинадцятикласників готувала для вступу іноземну, хімію, фізику, біологію тощо, а не історію, хтось присвятив цим предметам 2-3 роки. І за кілька місяців в умовах війни фактично треба забути про місяці, а то й роки підготовки з певних предметів і братися за підготовку до тесту з історії. Це складно. І тут справа не в частих закидах, що, мовляв, історію своєї країни й так треба знати чи те, що в школі хіба не готують до ЗНО на уроках історії. Річ у тому, що знання теорії аж ніяк не гарантує високих балів на іспиті. Треба знатися на специфіці різних видів тестових завдань, алгоритмі пошуку правильної відповіді, тривалій роботі з тестовими зошитами попередніх років ЗНО. За такі короткі строки це надскладна задача. Додайте до цього навчання в школі, визначення з вибором майбутньої професії в умовах війни та ще багато об’єктивних і необ’єктивних факторів, і ви збагнете складність ситуації, в якій опинилися цьогорічні абітурієнти.
— Коли на вашу думку найкраще починати готуватися до випускних іспитів в 11 класі?
— Як показує досвід, оптимальний час систематичної підготовки — 1 рік. Хоча це індивідуально: комусь треба більше часу, щоб заповнити прогалини. Але, щоб не перевантажувати себе, краще готуватись протягом 10-11 класів. Це питання самодисципліни, бажання учня і правильний контроль та підтримка з боку батьків.
— Власне, щодо ролі батьків: за вашими спостереженнями, чи залежить рівень підготовки учня від включеності рідних, їхніх нагадувань повчитися, мотивації та підтримки? Чи все ж справа в наполегливості та бажанні дитини?
— Авжеж участь батьків важлива, але буває різною. Комусь достатньо самодисципліни, щоб організуватися самому, і тут роль батьків, очевидно, зовсім незначна, а когось постійно треба контролювати. Зазвичай ми про це спілкуємося з батьками і узгоджуємо, треба тримати тісний зв’язок з ними чи ні. Раніше, зізнаюсь, бракувало досвіду і траплялися різні моменти. Наприклад, на другому році моєї репетиторської діяльності учень вдома казав, що на занятті, а мене повідомляв, що хворіє. Як наслідок, підготовка зійшла нанівець, а ЗНО він так і не склав. Було прикро, відчував свою провину, бо, якби я тоді тримав тісніший зв’язок з мамою, усе могло би бути більш оптимістично.
— Чи з’явилися у вас із початком повномасштабної війни учні з інших областей? Який їхній рівень підготовки, у порівнянні з закарпатськими школярами?
— Ні, не з’явились. Кількість учнів, яких зазвичай готую, незначна, здебільшого обмежується містом, передмістям, бо основний час приділяю вчителюванню в Лінгвістичній гімназії ім. Т. Г. Шевченка. І учнів набираю переважно ще влітку. Тож порівняти рівень підготовки не можу, але скажу, що дуже круто працювати з дітьми різного рівня підготовки. Якщо учень готовий вчитися, то навіть з дуже низьким рівнем знань підготовка буде цікавою і продуктивною. У несильних учнів теж є чому повчитися. Вони мотивують вигадувати нові, нестандартні форми подачі матеріалу, які працюють тільки з ними. Пригадую, як один учень кілька років тому добре виконував складні тести з пунктуації, хоча обґрунтувати свій вибір не міг. З’ясувалось, що він обирав найдовше речення, бо саме там, на його думку, логічно буде помилка. І знаєте, у 8/10 випадків — так і є. А ще в таких учнів краще простежувати прогрес. Коли на старті хочеться хоча б прохідні 100 балів набрати, а в кінці набираєш близько 150 і вступаєш на бюджет — це викликає неабияку гордість за нас обох.
— Ясна річ, що підготовку з репетитором собі можуть дозволити не всі з різних причин. Якщо готуватися до іспитів самостійно, то на що б ви порадили звертати найбільшу увагу?
— Звичайно, готуватись самостійно важче, але можливо, до того ж успішно. Зараз є багато освітніх каналів, інстаграм-блогів, де можна безкоштовно або ж за незначні кошти опановувати програму з конкретного предмета. Учителі в школі теж дуже багато приділяють уваги роботі з тестами. Щоправда, учні часто нехтують цим, бо, мовляв, готуються з репетитором. Завжди акцентую гімназистам-одинадцятикласникам, що і вчитель-предметник, і репетитор працюють для спільної мети, тому нерозумно не черпати знання з різних джерел.
— Ваші учні часто здобувають високі бали. Вже й цього року маєте 200-бальницю. У чому, на вашу думку, секрет успіху при підготовці до іспиту?
— Секрет будь-якого успіху — це розуміння цілі і покроковий алгоритм, як її досягти. Тож, готуючи до ЗНО, я чітко знаю, що варто спільно робити для досягнення якнайкращих результатів. Буває, що учень не хоче працювати так, як того вимагаю я, та, зрештою, бачить, що це дає свої плоди і переходить на мій бік. Також ми не вчимо нічого зайвого, хоча я часто намагаюся не лише поверхово щось пояснювати, а й даю глибинне розуміння певних мовних явищ, бо це зацікавлює. А ще гумор, власний приклад, цікаві спостереження, навчання на помилках. І все це з великим захопленням і з любов’ю до учнів. Їм, напевно, це імпонує, тому й радують мене найвищими результатами.
Ксенія Шокіна спеціально для KISZÓ-UA
