Наголосимо зразу: нині ажіотаж на паливні дрова. Попит зріс у порівнянні з минулим роком у два з половиною рази, а з позаминулим – аж уп’ятеро.
Це констатує головний лісничий Ужгородського держлісгоспу Валентин Геккер. І додає: цього року підприємство поставило населенню – від прикордонного Чопа до крайнього гірського закарпатського села Ужок, саме на таку відстань простягуються угіддя цього лісгоспу, – майже 13 тисяч кубометрів дров. Водночас бюджетним установам – до трьох тисяч кубометрів. І це лише – початок літа, а не осені.
Маємо повідомити, що й ціни зросли на послуги підрядників, на паливно-мастильні матеріали, а також збільшилася й зарплатня. Тому піднялася й вартість дров: для населення – на півсотні, а для юридичних фірм – майже на дві сотні гривень. У середньому на відсотків двадцять. Та це нікого не стримує.
Через такий попит також виникли труднощі із забезпеченням твердим паливом місцевих громад, які розташовані біля об’єктів природно-заповідного фонду. Із 18 лісництв три – на території Ужанського національного природного парку (їхня площа майже 11,5 тисяч гектарів) і біля загальнозоологічного заказника «Великодобронський».
Проблема, за словами В. Геккера, полягає в тому, що люди, котрі живуть поблизу цих природоохоронних місць, у яких закон обмежує проводити рубки, – змушені везти собі дрова з інших місць – за 50-60 кілометрів. А нині транспорт дорогий.
Слід шукати вихід. Тож, під час наради в Ужгородській райдержадміністрації з головами ОТГ і за участі народного депутата України Михайла Лаби лісгоспом надані пропозиції про внесення змін або ж призупинення дії деяких статей чинного закону на час воєнного стану. Мета зрозуміла – розблокувати заготівлю дров для тамтешніх мешканців. Народний обранець, котрий був присутній у понеділок і на представленні нового директора Ужгородського лісгоспу Василя Синички, пообіцяв утрутитися у вирішення цієї проблеми. Бо ж у ситуації, яка гостро дошкуляє населенню і лісівникам, – треба й природу зберегти, і людей спомогти…
Отже, жителі Ужанської долини сподіваються, що їхній голос почують. І б якнайскоріше, бо незабаром – осінь. А там – і холоди, й зима…
Василь НИТКА.
Фото з архіву автора.
