Люди по всьому світу згуртувалися, розгорнули волонтерські хаби й продовжують підтримувати українців. Не виняток і Угорщина. Там так само працює чимало волонтерських організацій. Про одну з таких виданню KISZó розповів мукачівець Андрій Слохіняк, який уже кілька років проживає у Будапешті, а зараз у вільні від роботи дні волонтерить для допомоги українцям.
- Андрію, як у Будапешті працює волонтерський рух?
Наше «Об’єднання Українських Волонтерів Угорщини», де я й сам допомагаю, працює щодня з 9 до 20 години за місцевим часом. Збираємо різні речі, передусім, для матеріального забезпечення людей із України, які прибувають на територію Угорщини. Переважно ми займаємося питаннями переміщених осіб. Хто хоче, може і військовим допомагати. Принаймні, я бачив, що збирали і речі для військових.
- Як організована волонтерська структура? Людей багато?
Спочатку, мабуть, як і всюди, був великий наплив людей. Всі щось хотіли робити і для всіх навіть занять не вистачало. Далі вже все стало більш чітко, всі організувалися. Є люди, які відповідають за різні напрямки: хтось приймає заявки, хтось приймає від людей допомогу й допомагає її вивантажити, хтось усе це фасує. Хтось волонтерить на постійній основі, хтось, як я, приходить у вихідні, хтось — може присвятити цьому кілька годин на день чи на тиждень. Тому сталої кількості волонтерів тут нема. Це все добровільно і безоплатно, тому кожен присвячує стільки часу, скільки може.
- А хто у вас волонтерить?
Хоч ми й називаємося об’єднанням українських волонтерів, але до нашого центру приходять з допомогою чимало людей різних національностей. Вони приносять одяг, ліки, засоби гігієни, харчування, зокрема, дитяче тощо. Також перетинався з людьми з Харкова, Києва та Авдіївки. Із людьми з останнього міста у мене була особлива розмова. В той момент я справді відчув відлуння війни.
- Ви роздаєте допомогу адресно, доставляєте її кудись чи як це працює?
Ні. Люди заповнюють на місці анкету, де вказують свій список потреб. Ми формуємо одноразову допомогу згідно цього списку. І вже протягом дня людина отримує те, що попросила.
- Які настрої серед місцевих угорців?
Мене вразила одна історія, яка трапилася зі мною днями. Одна старенька угорська бабуся, яка сама ледве ходить, принесла нам рушники, дитячий одяг тощо. Її щирі слова підтримки українському народу і українським переселенцям мене вразили. Я її обійняв.
- А взагалі у Будапешті як підтримують Україну?
Столиця Угорщини реагує чудово. Так, біля вокзалу Нюгаті є інформаційний центр для українців, у спорткомплексі BOK Csarnok є великий волонтерський центр. Інколи бачу прапори України, розмальовані синьо-жовті стіни. Крім того, станція метро першої лінії біля російського посольства замість “Bajza utca”, називається “Ukrajna”. А улюблений багатьма туристами Рибацький бастіон підсвітили кольорами українського прапора ще у перші дні війни.
KISZó
Фото Поліни Авраменко із Фейсбук-спільноти Об’єднання Українських Волонтерів Угорщини
