Розмова з очільником Берегівського держлісгоспу Василем Агієм.
Наслідки об’єднання Виноградівського і Берегівського лісгоспів у один – Берегівський
Почнімо з того, що із двадцяти підприємств лісової галузі Закарпаття внаслідок реформи залишилися тринадцять – дванадцять лісгоспів і національний природний парк «Зачарований край». Об’єднано низинні Виноградівський і Берегівський лісгоспи у один – Берегівський. Вас призначено тимчасовим виконувачем директора. Тож, як завершили рік?
Рік закінчили з прибутками. Хоча реформу супроводжували емоції, настороженість, певна внутрішня напруга. Люди хвилювалися, не знали, як воно буде… Але виробничі показники врешті додавали сил і ми вчасно впоралися. А зміни однозначно принесли позитив!..
У нас реформовано лише управлінський апарат. А лісництва – як первинна управлінська ланка – залишилися і далі виконувати свою функцію. Зараз разом їх стало сім.
Вважаю добрим початком те, що непорозумінь у колективі вдалося уникнути, оскільки належним чином працювали через посередництво профспілкових зборів.
Тож, усі працівники об’єднаного нині лісгоспу зорганізувалися, згуртувалися і ми з добрим настроєм намітили плани і показники на рік 2022-й.
Які конкретні зміни принесли позитив?
Вбачаю здоровий глузд і реальний сенс у наслідках об’єднання. По -перше, значна економія фінансових коштів, оскільки скорочено управлінський апарат. По-друге, ці два лісгоспи були одними з найменших не лише в області, але і в Україні. Площа угідь Берегівського становила дев’ять тисяч гектарів, а Виноградівського – одинадцять. Але керувати не складно, оскільки сучасні технології (зокрема, мобільний зв’язок, камери спостереження, дрони, інше технічне оснащення) дозволяють з усім поратися вчасно і швидко. А об’єднавшись, ми виробили на понад півсотні мільйонів гривень продукції. І витрати на весь виробничий процес, отже, відчутно зменшилися.
Слід констатувати: у Берегівському, на відміну від гірських господарств, – лісові масиви розкидані дрібними клаптиками.
Так, розкидані по всій території району. Додається також фактор державного кордону. Наші урочища пролягають, до прикладу, вздовж державної межі, побіля населених пунктів – на десятки кілометрів. І вони справді маленькі – від одного гектара до півтори тисячі гектарів. Лише в селі Шаланки – три тисячі.
Але тут у пригоді стала адміністративна реформа: зменшилося число сільських рад. Вони ввійшли до складу об’єднаних територіальних громад. Тепер нам легше, бо співпрацюємо з меншою кількістю очільників місцевого самоврядування. Але не полегшилася робота з охорони лісу. Тут слід постійно перебувати на службі, оскільки доступність до лісових масивів ніяк не обмежена – «чорним лісорубам» і браконьєрам можна заїхати з будь-якого боку. Тому й залишилися лісництва у попередньому форматі. У горах справді легше: перекрив шлагбаумом звір-ущелину – і все, доступу немає. У нас – інакше.
Кадрові перестановки серед управлінців – те, що найважче дається при будь-яких змінах. Бо ж це – зайнятість і добробут конкретних людей, з усіма наслідками для родин…
Скажу так: управлінський апарат – це мозок будь-якої структури. Частина спеціалістів вийшла на пенсію. У нас збільшилися обсяги виробництва – і додалися нові посади. Зокрема, головний механік, головний інженер, утворилася ціла виробнича дільниця…Фахівці самі обрали собі посади, враховуючи, чи вистачає в них рівня кваліфікації. Зокрема, так поступили два мисливствознавці – один став районним, інший провідним. Так і на інженерні спеціальності. Вводяться ставки інженерів з охорони лісу від пожеж і незаконних рубок та шкідників і хвороб. Завдяки об’єднанню буде також створено ланки з відводу і таксації лісосік. Дотепер цих спеціалістів не було – посади суміщали. Чому? Через малі об’єми рубок. Тепер до цих структур ввійдуть наявні у нас фахівці.
Отже, складено типовий штатний розпис. І ще одна-дві вакансії залишаться. Як мовиться у лісівників (а ми – люди в погонах), – втрат особового складу не було. І так має бути і в подальшому.
Наші плани конкретні: дбати на добрий результат
Саме час, Василю Омеляновичу, перейти до економіки. Бо ж цифри і факти змальовують реальну картину.
Згоден. Не буду перевтомлювати читача сухою статистикою, але все-таки наведу низку показників. Отже, за минулий рік (у млн грн): чистий дохід склав 84,5 (позаторік 57,9) , чистий прибуток – 5,7 (позаторік 4,3), сплачено податків 39 (33), рентабельність торік – 8%. Середня зарплата – 18 290 грн, позаторік – 13400 грн.
Тож, це міцний фінансово-виробничий фундамент, на якому можна сміло будувати плани…
У нас наміри реальні: працювати на результат і на розвиток. Сподіваюся, вже за підсумками першої половини нинішнього року і бюджет, і спеціалісти, і всі працівники лісгоспу відчують зиск від об’єднання.
Економісти й інженери разом з адміністрацією, я впевнений, здатні акумулювати нові ідеї, а фахівці втілювати їх.
У колективу – великий творчий потенціал.
Зупинюся лише на тому, що найближчим часом плануємо впроваджувати.
Насамперед, хочемо організувати належним чином роботу нижнього складу. І звідти відпускати ділову продукцію тим, хто отримав право придбати її на аукціоні. Далі. Грамотне розкряжування стовбурів. Цю фазу робіт важко проконтролювати, оскільки лісосіки розкидані по різних місцях. Існують два виходи. Біля кожного лісоруба поставити умілого спеціаліста. Котрий би чітко наказував, як кряжувати дерево по довжині. Адже перший відріз – це фанера, категорія А. Ціна такої дубової деревини дуже висока. У той же час можна хлист порізати на такі довжини, що то буде пиловник категорії В або С. Другий варіант – всі зрубані дерева звозити на нижній склад, де буде встановлено подеревний контроль – нагляд фахівця за кожним стовбуром. Тобто, цілковитий контроль. Це резерв!
Нині великий попит на паливні дрова. Адже різко здорожчав природний газ…
Так, це правда. Але у той же час змін у продажі дров немає. То й же усталений порядок. Але слід наголосити, що низинний Берегівський район найменш лісистий – лише 15 відсотків площі займають переважно дубові насадження. А на Закарпатті загалом – 52,4 процента території!..
Отже, попит на дрова у осінній і зимовий час доходить до ажіотажу. Хоча порядний ґазда прислуховується до народної поради: «Готуй сани влітку!» Тим паче, що тепловіддача сухих полін набагато вища. Але кожен поступає, як уміє.
Додам також, що кожне лісництво забезпечимо касовими терміналами для безготівкової оплати за дрова. А для тих, хто не має банківських карток або мобільного телефону – переважно старше покоління, – той зможе сплатити у конторі лісництва. Це полегшить і осучаснить розрахунок прямо на місці.
Наскільки відомо, лісгосп призупинив виписувати дрова.
Торік десь на якомусь етапі ситуація вийшла, сказати б, з-під контролю. Газ подорожчав і населення перекинулося на дрова. Апарат лісгоспу не розрахував усе до кінця. І зараз ми призупинили виписку дров, аби не створювати ще більший ажіотаж, оскільки заборгували людям трохи більше мільйона гривень за вже проплачене паливо. Лісоруби працюють. Потрібно два-три тижні і ми погасимо нестачу. Протягом лютого все владнаємо.
А на завершення розмови…
… варто ще раз наголосити: об’єднання лісгоспів за принципом районування, концентрація зусиль в одному місці і зміни в лісовій галузі, котрі щойно завершені, – однозначно додають оптимізму і впевненості. Стає більше простору для розумних управлінських маневрів і спрямування виробничих потужностей у русло прискореного розвитку.
Тож, ми з оптимізмом дивимося у завтра.
Біографічна довідка. Василь Агій народився 21 березня 1970 р. у селі Шаланки нині Берегівського району на Закарпатті. Трудову діяльність розпочав у квітні 1988 р. контролером лісозаготівельного виробництва Мукачівського лісокомбінату. Після служби в армії працював сторожем, лісником, майстром лісу Шаланківського лісництва Хустського лісокомбінату. У лютому 1999 р. переведений на посаду інженера лісового господарства державного підприємства «Виноградівське лісове господарство». Восени 2010-го призначений директором Виноградівського лісгоспу, торік у грудні – т. в.о. директора Берегівського держлісгоспу.
2015-20 рр. займався викладацькою діяльністю у Закарпатському лісотехнічному коледжі (м. Хуст). Завершив навчання в лісогосподарському університеті міста Шопрон (Угорщина). Торік поступив на екологічний факультет Національного лісотехнічного університету України (м. Львів). У тому ж вузі є здобувачем наукового ступеня на кафедрі лісівництва.
В. Агій – автор і співавтор багатьох наукових праць. Виступив ініціатором організації міжнародного фестивалю “День мисливця”, який проводиться у його рідному селі Шаланки.
Нагороджений нагрудними знаками «Відмінник лісового господарства України» і «За заслуги перед Закарпаттям».
Заслужений лісівник України.
Разом з дружиною виростили доньку і двох синів.
Вів розмову
Василь НИТКА
