У закарпатському Рахові можна відвідати “Музей аномальних рогів”, який вразить навіть найвибагливішого любителя цікавинок
Більше ніде в Україні не зустрінеш таких чудернацьких рогів, як у “Музеї аномальних рогів” у Рахові. Про свою пристрасть з колекціонування Depo.Закарпаття розповів власник музею Василь Тушер.
“Музей аномальних рогів” – це приватний музей, в якому зберігається в повному сенсі цього слова ексклюзивна колекція рогів. І не тільки рогів – тут можна побачити виняткову колекцію керамічних настінних тарілок та сметанниць.
Експозиція цього музею специфічна, але дуже цікава. Її головні експонати – роги карпатських оленів і косуль. Тут є й насправді рідкісні екземпляри – наприклад, “єдиноріг” – наполовину “бик”, наполовину “корова” – таку назву мають особини з одним рогом.
У колекції наразі налічується 255 пар рогів козуль і 20 – оленячих. Для них власник музею виготовив індивідуальні підставки. Каже, що всі вони неповторні – двох схожих не знайдеш.
Збирати роги Василь Тушер почав ще понад пів століття тому – 1964 році.
“Після закінчення у Сторожинці лісової школи, я тридцять три роки працював у Рахівському лісокомбінаті, але колекціонуванням рогів захопився ще до роботи у лісі”, – згадує колекціонер.
Для створення експозиції лісник десятиліттями збирав експонати на навколишніх угіддях та приносив їх додому.
“Річ у тім, що ці роги виростали у диких звірів через хворобу, після поранень у битвах між собою, або ж завданих мисливськими кулями, деформовані роги росли у слабкого потомства. До прикладу, роги, які ростуть донизу і закручуються, як у барана, зустрічаються в оленів із запаленням легенів. А от якщо роги мають вигляд об’ємних наростів, то такий олень позбувся своїх яєчок у бійці. Якщо ж роги взагалі не ростуть, ймовірно, через травму або поранення всі свої сили олень віддав на лікування ран”, – розповідає Василь Тушер.
У колекціонера можна побачити не тільки роги, а й ікла. Кілька експонатів кабанячих бивнів Василь Тушер виставляв на закордонних виставках, де отримав за них золоті медалі.
Ще одним захопленням власника музею є колекціонування настінних тарілок. У його колекції їх майже дві сотні, виготовлених народними умільцями, і жодна з них не повторюється.
“Майже кожна тарілка має на зворотній стороні клеймо свого майстра. Є тарілки, які не підписані, але колекціонери навчилися їх розрізняти за країнами походження. У моїй колекції посуд з Румунії, Словаччини, Польщі, Угорщини та України. Всі вони поділяються на сюжетні і на квіткові чи з орнаментом. От, до прикладу, на угорських зображений побут селян, їхнє життя – тут і молодість, і старість… Більше, скажімо, цінуються сюжетні тарілки. Хоча дуже часто тарілка з квітковим орнаментом набагато красивіша. Але, напевно, цих сюжетних виготовляли менше, і ось тому вони серед колекціонерів більш вартісні”, – ділиться Василь Тушер.
Потрібно відзначити, що дані експонати не приходять самі до колекціонера, це кропітка праця. “Ясна річ, у міру можливостей намагаюся поповнювати фонд. Збираю дану колекцію вже майже 50 років – з 1975-го. Хтось дарує, інколи купую, а от сьогодні йду на обмін”, – зауважує Василь Тушер
Найбільше рахівський колекціонер пишається тим, що у його колекції є найбільша та найменша сови. До слова, у світі налічується 132 види цих птахів, а у Карпатах – 16.
Фото: Depo.Закарпаття
