Угорщина відзначає День угорської культури 22 січня з 1989 року. Ідея створення такого свята виникла у піаніста Арпада Фошонг (Fasang Árpád), дядька всесвітньо відомого органіста Ласло Фошонга. Вибрана дата також не випадкова. Цього дня (1823 року) угорський поет Ференц Кельчей (Kölcsey Ferenc) завершив написання рукопису своєї поеми «Himnusz». Його твір пізніше поклав на музику угорський композитор Ференц Еркель (Erkel Ferenc), зробивши його гімном Угорщини. Хоча великий поет написав «Himnusz» майже 200 років тому, він став офіційним національним гімном лише після внесення змін до конституції Угорщини під час демократичного перетворення країни в 1989 році.
«Цей день має нагадати нам, що ми можемо озирнутися на тисячолітню спадщину і що нам є чим пишатися, адже цей народ багато дав культурі Європи та світу. Це спадщина, яка дає нам підтримку та енергію, а також може сприяти вирішенню сьогоднішніх проблем», — писав піаніст Арпад Фошонг у 1985 році, піднявши ідею пам’ятного «Дня угорської культури».
Оскільки угорці не мали свого національного гімну до 19 століття, попит на пісню, що символізує націю, зростав і зростав. Під час репресій за правління Габсбургів (до 1844 року навіть угорська мова в Угорщині не вважалася офіційною) виникла ще більша потреба в спільному гімні, який міг би об’єднати всю угорську націю.
Для довідки. Рукопис вірша Ференца Кельчея зберігається в Національній бібліотеці Сечені. У колекції серед мільйонів одиниць видань, які можна знайти там, міститься трохи менше двохсот документів, які не належать бібліотеці, зокрема, рукопис Державного Гімну. Безцінний документ залишився у родині й після смерті поета.
Тим часом представники реформатської церкви виконували псалом 90 як гімн.
Окрім цих двох, популярним був також заборонений «Марш Ракоці», який аранжували декілька композиторів, зокрема Ференц Ліст. Про імперський гімн Австро-Угорської імперії, звичайно, не могло бути й мови, особливо тому, що він звучав після страти 13 арадських мучеників.
Текст сьогоднішнього угорського гімну був остаточно написаний у 1823 році Ференцем Кельчеєм, великим поетом епохи реформ. Вперше він була опублікований в 1829 році. Музику написав у 1844 році композитор і диригент Ференц Еркель, який переміг з ним на конкурсі композицій. Прем’єра відбулася в Національному театрі в Пешті 2-9 липня 1844 р. Перша публічна вистава під відкритим небом відбулася в Обуді 10 серпня 1844 р. з нагоди відкриття пароплава, який носив ім’я Сечені. Гімн був оголошений загальнонаціональною молитвою на основі колективного договору угорців, але він довго не ставав офіційним.
Для довідки. Ференц Кельчей — одна з найважливіших особистостей угорської класичної літератури. Був політиком і новатором мови, почесним членом Угорської академії наук, засновником Кішфалудського товариства.
Хоча текст нинішнього гімну Угорщини датується 1823 роком, питання гімну вперше було порушене в угорському парламенті в 1901 році, коли представник опозиції Ласло Раткай висловив протест в інтерпеляції «чому австрійський національний гімн спочатку звучить на угорському національному святкування»: «Австрійського імператора тут [на святкуванні] не було; і навіть якби тут був австрійський імператор: оскільки він також король Угорщини, то є угорський гімн, давайте привітаємо його ним».
Потім, 23 квітня 1903 р., Раткай представив законопроект, що складався з двох параграфів: «Про гімн об’єднаної угорської нації», до якого були додані вірш Ференца Кельчея та партитура Ференца Еркеля, які були прийняті Національними зборами, але не ратифіковані королем Угорщини Францом Йосипом I, тому він не міг офіційно набути чинності.
Гімн Кельчея навіть став національною молитвою і після кількох спроб був нарешті юридично захищений у 1989 році, коли його було включено до Конституції Угорщини. Навіть преамбула останньої конституції Угорщини «Основний закон», яка набула чинності 1 січня 2012 року, починається з першого рядка державного гімну: «Боже, благослови націю Угорщини!»
Згідно з переказами, у соціалістичну епоху генеральний секретар комуністичної партії і фактичний лідер Угорщини Матяш Ракоші планував замінити гімн на інший, більш відповідний комуністичній ідеології. Поет і композитор, яких він хотів залучити до виконання завдання, Дьюла Іллієс і Золтан Кодай відповідно, обидва відмовилися, сказавши: «Старий гімн хороший, новий не потрібен, він уже написаний, і нічого не можна додати або забрати від нього». Потім питання було знято з порядку денного. У 1950-х роках пісню не дозволяли співати разом із текстом через її надмірно «молитовний» характер; для відтворення дозволено було лише музику.
На фото: оригінальний рукопис поеми «Himnusz». Фото з Wikimedia Commons
Матеріал перекладено з видання hungarytoday.hu
