Часто ми знаходимо тисячу відмовок, щоб не вивчати мови, не вдосконалюватися, не займатися спортом, відкладаючи все на потім. Якщо це про вас – пропонуємо надихнутися історією ужгородки Тімеї Боді, яка і тренує, і навчає, та ще й сама навчається!
- Тімеє, яким було ваше знайомство з айкідо?
- В дитинстві мені завжди прививали любов до мистецтва і батьки, і 2 школа (яка на той час, коли я вчилася, була Авторським навчальним комплексом), ми мали цікаві шкільні предмети: краєзнавство, етика, естетика, художня культура, хореографія, на уроках музики грали на сопілках, співали в шкільному хорі… Мене завжди захоплювало мистецтво в будь-яких проявах. Деякий час навіть на танцювальний гурток ходила, як і всі дівчата)) але мене не на довго вистачило. Моя мама завжди підбирала нам із братом якісь цікаві хобі. В 10-річному віці я познайомилася з бойовим мистецтвом айкідо завдяки тренеру Саші в Динамо. Тоді я навіть і не думала, що буду цим займатися впродовж уже 18 років. Хоча спочатку мені були незрозумілі всі ритуали, японський етикет, пов’язані з цим бойовим мистецтвом. Якось скептично до всього ставилася. Мабуть, тоді хорошою мотивацією стало для мене це отримання свого першого рівня (поясу) на перших у житті спортивних зборах, а також команда тренерів, яка мене оточувала. Якось в житті мені завжди везло з хорошими учителями в школі, на тренуваннях, а згодом і в університеті.
- Чи мріяли ви з дитинства стати вчителем? Яким уявляли майбутнє?
- О, вчителем я хотіла бути з дитинства. З подругами, з братом навіть грали в гру, де я вчитель, а вони учні 🙂 а наш “1-А клас” був у кімнаті, де мій батько спеціально поставив кусок дошки, і була крейда 🙂 все як по-справжньому… Тепер це дуже смішно, але й мило згадувати.
- Окрім айкідо ви ще навчаєте діток угорської в одній із Ужгородських шкіл. Мова нелегка, можливо, використовуєте для навчання спеціальні методики?
- Близько семи років тому в Закарпатті запровадили вивчення угорської мови як іноземної в середніх школах для 5-9-х класів. Мова нелегка, одна з найважчих у світі. В ході років роботи, практики я перебрала багато методів, способів навчання… Немає якогось одного стандарту, тим більше, що світ швидко змінюється, покоління дітей зараз зовсім інакше, ніж було 5 років тому, а що вже тоді говорити про своє дитинство.. Як вчили мене, вже зараз не дуже актуально)) Потрібно постійно іти в ногу з часом, намагатися зрозуміти, що цікавить сучасних дітей і завжди шукати підхід, щоб їх зацікавити. До речі не тільки на уроках угорської, а так само і на тренуваннях.
Наразі я розробила навчальну програму для загальноосвітніх шкіл 5-9-х класів з вивчення угорської мови в команді спільно з іншими вчителями, а також подала на затвердження навчальний підручник для 5 класу вже за новою програмою, і працюватиму над 6-9 класами…
- Кого тренуєте – дітей чи також і старших?
- Айкідо – бойове мистецтво для всіх… Немає обмежень у віці. Всі, хто бажають підтримувати себе у хорошій фізичній формі, а також у духовній, тому що айкідо – мистецтво й східної філософії, може прийти займатися разом з нами. В моїй федерації групи поділені на 3-5 років, 6-9 років, підлітки та окремо дорослі. Найстаршому ‘самураю’ близько 55 років, якщо не помиляюся.
Найменші дітки 3-5 років займаються підготовкою до тренувань. Їхнє заняття триває 30 хвилин, включає в себе вправи на фізичний розвиток тіла, координацію рухів, орієнтування в просторі, привчаємося до дисципліни та вчимося працювати в команді. Групи 6-9 років мають уже більш серйозні тренування. Тут ми вже знайомимося з технічною базою айкідо. І підлітки, і дорослі мають нормальні повноцінні заняття айкідо в класичному розумінні. Також віднедавна в нашому клубі ми практикуємо ще дві суміжні до айкідо дисципліни: іайдо – шлях меча (японської катани) та дзьодо – шлях дерев’яного посоха. Простіше кажучи, це дисципліни японського фехтування, які сягають орієнтовно 16 століття. Цим у нас займаються підлітки та дорослі. Ми запрошуємо різних майстрів для підвищення кваліфікації з України, та з-закордону. Часто влаштовуємо різні семінари, виїзди, літні табори в Карпатах тощо. Окрім тренувань та зборів, трохи креативу вносимо у наші будні.
- Щорічно на Хеллоуїн проводимо ніч японського кіно на базі нашого Ікігаі доджо (залу), також новорічні святкування, а родзинкою стало на цвітіння сакури проводити фестиваль японської культури, де окрім майстер класів айкідо, іайдо, дзьодо, ми проводимо майстер клас справжньої японської церемонії – тядо. До нас приїжджає сенсей (учитель) з Київського інституту ім. Сікорського. Тому у нас скучно точно не буває.
- Тімеє, наразі ви реалізуєте себе у двох професіях – тренер і вчитель. Можливо, найближчим часом побачимо ще у чомусь новому?)
- Близько рік тому на базі нашого доджо (залу) я запровадила курси японської мови. Для мене це було важливим, цікавим, оскільки бойові мистецтва, які я практикую, – японські. А через мову можна більше зрозуміти про народ, культуру та традиції тощо. Це досить цікавий досвід. Японська як угорська не є легка. Вивчення японської стало для мене хорошим випробуванням. Тепер я розумію своїх учнів. І це теж є великим плюсом, тому що я тепер знаю, як полегшити їх угорської, як підбирати матеріал, мені здається вивчення японської дало поштовх до розвитку мого вчителювання.
- На сьогодні ви вивчаєте ще японську мову – не шукаєте легких шляхів, але багатьом важко зібратися й налаштуватися на мовні курси. У чому ваш секрет вивчення мов?
- На базі нашого доджо тепер ми проводимо не тільки тренування, а й курси угорської та японської мови.
- До речі, чому саме японські мова та культура? Були в Японії чи це ваша мрія?
- На жаль, в Японії ще не була. Але це й надалі залишається в планах, тільки тепер в арсеналі буде не тільки техніка айкідо, а й деякі японські слова, вирази 🤣🤣
- Якою бачите себе через 10 років?
- Важко загадати, що буде через тиждень, світ так швидко змінюється, тому через 10 років навіть не знаю… Хотілося би, щоб наша справа з чоловіком (центр бойових мистецтв) й надалі так стрімко розвивалися.
Розмовляла Оля Богославська
Фото – з Фейсбук-сторінки Tímea Bódi
