Навіть важко уявити, щоб гастрономічний фестиваль на Закарпатті відбувався без Віктора Чебі-Поганя. Він – етнічний угорець, і добре знається на приготуванні різних страв національних кухонь Угорщини та України. Віктор бере участь у гастрономічних фестивалях у різних країнах Європи, де виграє найвищі нагороди.
А ще Віктор Чебі-Погань впевнений, що в його гастрономічній кар’єрі велике значення відіграє знання двох мов: угорської та української.
Наша коротка розмова відбулася на одному з гастрономічних фестивалів, де Віктор з дружиною Наталкою знову вразили всіх присутніх прекрасними стравами.
Вікторе, у твоєму прізвищі є слово Чебі, яке, наскільки мені відомо, свідчить про приналежність до графського роду. То ти з графської угорської родини?
Батько мені розповідав, що мій дід і прадід були з багатого та знатного роду. Але про приналежність до графської родини я дізнався нещодавно. Коли почав розвиватися інтернет, я зареєструвався в одному з месенджерів, і мені відразу ж почали писати історики з Угорщини та Австрії, які запитували, чи це дійсно моє прізвище і чи знаю я про предків із графським титулом. І саме від цих істориків я й довідався, що саме мій рід став першим в історії Угорщини, який отримав від короля родовий герб. Історики в Австрії навіть книгу опублікували – “Родина Погань від 1200 до 2010 років”.
У тебе таке міцне угорське родинне коріння, але ти чудово розмовляєш українською мовою…
Так, батько угорець, мати українка, а вдома ми розмовляли та розмовляємо виключно угорською мовою. Коли мав йти до школи, то батько сказав, що угорську я і так знаю, а вчитися повинен в українській школі, щоб знати добре й українську. Тому вчився я в українських школах в Ужгороді, спочатку в 15-й, а потім в 12-й. Ми тоді жили досить бідно, але батько завжди був інтелігентною людиною і мислив відповідно.
А в самій школі не було проблем з навчанням?
Жодних. Якось ніхто не звертав уваги, як ти розмовляєш, чи є в тебе акцент, чи всі слова вимовляєш правильно. Дуже швидко притерся.
Мої, якщо так можна сказати, найбільші фестивальні досягнення стосуються саме української кухні (посміхається – ред.). Так, на Закарпаття приїжджає багато туристів, і на гастрономічних фестивалях їм хочеться скуштувати чогось особливого, чого в їхніх регіонах немає. Тому природно, що угорська кухня має попит. Але закордоном я завжди представляю Україну. Так було і в Чехії, де на гастрономічному фестивалі були представники 17 країн, а переможця визначали за кількістю людей в черзі впродовж одного фестивального дня. Так от, до мене в черзі стояли по 30 людей мінімум, а до інших учасників конкурсу – максимум по три (посміхається – ред.).
Скажу більше – на міжнародному гастрономічному фестивалі в Угорщині, де було змагання з найкращої страви в казанку, я посів перше місце, яке мені приніс український борщ!
Або, можливо, вам відомо, що у 2016 році ми з дружиною встановили рекорд України та внесені до Книги рекордів за виготовлення 2500 літрів закарпатської, але не угорської, страви банош, якою ми одночасно нагодували 5000 людей.
Чи звертаються до тебе угорські підприємці, які мають намір налагодити бізнес в Україні? І навпаки – чи шукають через тебе вихід на угорський ринок українські підприємці?
Дуже часто. Саме завдяки тому, що я добре володію обома мовами, часто стаю посередником у налагоджені таких контактів. Я маю дуже міцні робочі стосунки з Іштваном Варгою, який очолює спілку підприємців Угорщини, і ми з ним активно працюємо над втіленням спільних проєктів. А не так давно саме за сприяння в налагодженні українсько-угорських бізнес стосунків я отримав нагороду-медаль від онучки легендарного Іштвана Сечені. Онучки того самого Сечені, який був Міністром праці та транспорту Угорщини, ініціатором будівництва першого мосту через Дунай в Будапешті.
Як ти вважаєш, що потрібно зробити, щоб полегшити етнічним угорцям Закарпаття вивчення української мови?
Мій батько чітко розумів, що для комфортної адаптації в суспільстві я повинен був вчити українську мову. І тепер я розумію, що це правильна позиція. Я добре знаю угорську й українську мови, це допомагає моєму бізнесу. І мої три доньки ідеально володіють українською.
Потрібно пам’ятати, що угорцям так само важко вивчити українську мову, як українцю угорську, тому швидкого позитивного результату бути не може. Але вже є багато дуже хороших програм, спільних мовних таборів для українських та угорських дітей, є онлайн-курси української мови для представників національних громад. Ось це і є позитив, який потрібно розвивати.
Петро Гойс спеціально для InfoPost.Media
Фото надані героєм матеріалу