Відчувати особливий зв’язок із минувшиною, зберігати та передавати традиції рідного краю – в цій нелегкій, але потрібній справі себе знайшла Ольга Гал. Мисткиня досліджувала Виноградівщину: родовища глини, вишивки і не тільки. Про свою багаторічну працю поділилася в ексклюзивному інтерв`ю для нашого видання.
– Пані Олю, ваші дослідження багатогранні! Із чого все почалось, яким було знайомство з творчістю?
– Я малювала ще зі школи, але намірів пов`язати життя з мистецтвом не мала. Важливу роль у обранні професії відіграв керамічний завод у Виноградові – я втсупила до училища на кераміку, а згодом продовжила навчання за цим же фахом в Ужгородському училищі прикладного мистецтва (не закінчила) та у Львівському інституті декоративно-прикладного мистецтва (художник-керамік).
– Як складалося життя після завершення навчання?
– Я повернулася до Виноградова. Викладала у школі мистецтв, у загальноосвітніх школах, керувала гуртками. І паралельно я виставляла роботи – не персонально, звісно, а на загальних виставках. Тоді глиною і не думала займатися, бо я не мала потрібних умов для. Але на одній із виставок підійшов до мене один ужгородець, запитав, що треба, щоб я розвивалася. І подарував б\у пічку для випалювання глини. Так почався новий етап творчості. Я зупинилася на сувенірній продукції, сама відлила гіпсові форми. Спершу робила медалі на свята, пам`ятні. Потім писанки почала виготовляти, куманці.
“Троїсті музики”
– Чим особливі ваші роботи?
– Я досліджувала різні родовища глини. Зупинилася на тому, де була кольорова глина. У своїх роботах я навмисне відмовилася від кольорових фарб хімічних, а ґрунтую тільки на різного кольору глини. Таким ніхто не займається, бо це марудна справа. Свої дослідження і працю з глиною я поєднувала з вчителюванням.
Тарілки з писанками
– Пані Олю, що зображали у своїх роботах?
– Я хотіла зберегти старі форми вжитку. Тому робила куманці, близнята. А треба було декорувати глиняну форму, попрацювати з цим. Тому досліджувала декоративно-ужиткове мистецтво Виноградівського району – в бібліотеках, в архіві обласному. Цікавило декорування металу, керамічних виробів 20 століття.
Дзвіночки
Досліджувала також вишивку і ткацтво Виноградівського району. Їздила на фестивалі, свята, фотографувала або перемальовувала вишивки. І це мене дуже занурило в пошуки, я хотіла вибрати характерний орнамент для Виноградова. Дуже здивувалася, що є також інші люди, які теж це народне досліджують і зберігають, що вишивали їхні батьки і бабусі. Ті дослідження тривали 10 років. Тож я інтерпритую традиційні орнаменти у глиняний декор.
– Як зберігаєте ті дослідження?
– Маю колекцію вдома, близько 600 сторінок. Я ці малюнки старалася стилізувати у свої орнаменти з глини. Кожне село має характерну вишивку. Я досліджувала автентичність тієї вишивки.
Тайстри. С.Хижа
До речі, тоді я ще малювала на склі, займалася графікою. Навіть зображала портрети людей – у квітах, бо так добре можна було показати психологію людей. Я прагнула вловити характер – через лінії, і могла розповісти, що це за людина. Мене це поглинуло. І ці квіти я потім перенесла в глину.
Папки з орнаментами пані Олі
Дослідження мене привели в Хижу. Там Ірина Турцанаш збирає вишивані сорочки. Це було нове життя для моїх пошуків. Я навіть могла по орнаментах сказати, скільки було членів у сімї тощо. Досліджувала, як ту тканину зробили, як сіяли коноплі.
– Що вас найбільше вразило у дослідженнях вишивки?
– Насамперед вразило багатство. Здавна люди, попри свою тяжку роботу, ще хотіли вишивати, щоб прикрасити хату. Вразила бабуся старенька (в молодості вишивала сорочки,), яка знайшла стару свою вишивку, розпорола, бо хоче в ній піти на фестиваль у селі. Вразило, з яким трепетом вона ї береже.
– Ви вивчали орнаментальні традиції, символіку. Що притаманне для Виноградівщини?
– Я ще сама не сформулювала це для себе. Але у Виноградові багато переселенців із гір. Є різні села: німецьке, угорське. І в кожному своя культура, своє бачення. Оце я у вишивках побачила, приналежність до іншої культури. І це все дуже органічно. І всі толерантні. Такий у нас край 😊
Розмовляла Оля Богославська
