Кандидат історичних наук, доктор філософії, професор-завідувач кафедри міжнародної політики Ужгородського університету Ален Панов сьогодні представив нове видання – «Перша книжка про Ужгород».
Яка це книга, чому «перша» та багато іншого Ален Володимирович розповідає: «Сьогодні 21 століття, воно нам здається унікальним завдяки технологіям, але якщо ми заглянемо в історію, то виявимо, що наші предки пройшли такі випробування, які нам і не снилися. Разом із тим, вони залишили нам у спадок чудове місто – Ужгород. І тепер постає питання: а що залишимо ми своїм нащадкам? Напевно, це та річ, яка людину мислячу мотивує дослідити історію з тим, щоб краще спроектувати його майбутнє міста.
Яка місія Ужгорода сьогодні? Чим воно цікаве на геополітичній мапі світу, тим людям, які тут живуть і які сюди приїздять? Цими питаннями я задавався давно, і завжди виникало в мене запитання: чому тисячолітній період із 9 по 20 століття у нас у дослідженнях поміщається в кілька десятків сторінок, а за 20 століття маємо десятитомні видання? Це круто, що ми вивчили це століття, але йому немає досліджень за той період? Невже до цього моменту не було нічого цікавого? З іншого боку, мені завжди не подобалося, що в багатьох згадках Ужгород фігурує занедбаним, провінційним. Також я не дуже розумів, чому немає комплексного видання про тисячолітній відрізок Ужгорода. З цими думками натрапив на монографію Кароя Мейсароша 1863 року, вивчив її і враження були чудові. Так і з’явилася думка донести цю інформацію до широкого кола. Спершу вирішив просто перекласти книгу, але з часом зрозумів, що мову 19 століття мало хто прийме. З іншого боку, книга написана на доброго знавця історії, чим ми сьогодні навряд чим можемо похвалитися. Так проєкт розрісся, і сьогодні представляю працю – переклад видання Мейсароша зі своїми доповненнями.
Це книжка два в одному – до перекладу монографії виникли нашарування, які дадуть можливість сучасній людині краще зрозуміти той період. Так книжка обросла вступом, конспектом із резюме до кожного розділу, має екскурс в історію Угорщини для кращого розуміння подій і людей, про яких іде мова. Наостанок у самому тексті зустрінеться ще одна важлива робота – багато імен та прізвищ, які людині, котра не є спеціалістом в історії, мало що скажуть. Висновки з книжки кожен читач зробить сам, як на мене, кілька важливих:
- Ужгород – одне з найстарших міст тогочасної Угорщини, а отже і центральної Європи.
- Ужгород ще з 11 століття був серйозним адміністративним центром: спершу комітату Унг, а уже у 18 столітті як греко-католицької єпархії, так і центром шкільного округу.
- Ужгород першим із обласних центрів України отримав муніципальні права – на підставі грамоти короля Угорщини Бейли Четвертого, те, що в народі називають Магдебурзьким правом Ужгород отримав у 1248 році.
- У 14 столітті Ужгород уже був важливим духовним центром, що не корелюється із уявленням про периферійність та занедбаність.
- Найстаршою церквою Ужгорода, яка існувала вже у 14 столітті, був римо-католицький парафіяльний храм, що розташовувався на вулиці Капітульній навпроти замку. Він був демонтований у 1613 році; в районі його місцезнаходження сьогодні розташовані юридичний факультет УжНУ, Австро-Угорський Дім, Вілла П. Храм не слід ототожнювати з замковою каплицею, руїни якої сьогодні спостерігаються на його подвір’ї.
- На території, яку охоплює сучасний Ужгород, ймовірно існувало одночасно два замки – Ужгородський і Горянський – з поселеннями навколо них.
- У Середні віки та на початку Нового часу Ужгород був розвиненим містом, який складався з Фортеці (Верхнього міста) та Нижнього міста. Фортеця займала всю Замкову гору, була оточена мурами та вежами, а також каналами річки Уж, нагадуючи укріплений острів. Замок був її основною спорудою. Окрім нього, всередині укріплень також були інші адміністративні, культові та житлові будівлі. Активний розвиток Нижнього міста розпочався у 17 столітті, де розташовувалися крамниці, майстерні, житло, церкви.
- Ужгород був визначним релігійним, освітнім та адміністративним центром: виконував функції центру комітату (графства) Унг з 11 ст., а центру єпархії та освітнього округу з кінця 18 ст. Ужгородська гімназія була в числі 10 найкращих в тогочасній Угорщині.
- Навіть у часи, коли Ужгородом протягом 350 років володіла династія Другетів, він не позбавлявся самоуправління і муніципальних прав – в місті діяли ремісничі цехи, проводились ярмарки, обирались судді, а населення було вільним і могло самостійно покидати місто та відчужувати свої наділи.
“Якщо говорити про те, для кого ця книга, то може, це й нескромно так казати, але я вважаю, що будь-яка людина, яка вважає себе ужгородцем, просто зобов’язана її прочитати. Вважаю, для кожного, хто почуває себе жителем міста, не знати, звідки воно пішло – невірно. Давайте гордитися тим, що ми ужгородці, а гордість не на порожньому місці має виникати, для цього треба мати підстави і добре оперувати фактами, щоб висловлювати амбіції, що ми є ужгородцями».
Ален Панов також розповів, що проект задумовувався і як просвітницький, є бажання видати цю книгу англійською мовою, бо історичного видання англійською про історію Ужгорода немає. Є і задум видати угорською мовою. Також дослідник на базі книги планує провести серію семінарів-лекцій із вчителями-істориками міста, гідами, туризмознавцями.
Наталія Петерварі
Ми в Youtube, Телеграм, Інстаграм
