Після виконання музичних творів у філармонії – рок у машині. Чарівна жінка, яка поєднує материнство і любов до музики. Агнеса Бачинська – флейтистка, художня керівниця у Закарпатській обласній філармонії, музикантка, яка грає у тріо та в оркестрі, поділилась історією свого шляху до успіху.
- Агнесо, звідки така любов до музики?
У мене сім`я інтелігентна, було багато музикантів, священників і лікарів. І, мабуть, так мене тягнуло до музики на генетичному рівні. Навчаючись у першому класі, мені вдалося себе записати на віолончель. Одного дня прийшли до школи агітувати на музичні навчання, і я одразу записалася. Але батьки зі мною поговорили, тож я змалку навчалася в троюрідної сестри, у студії музучилища. До речі, тоді і танцями займалася. Проте коли настав час зробити вибір, то я без сумніву обрала музику.
Після закінчення студії музучилища я продовжила навчання в Ужгородській дитячій музичній школі імені П.І. Чайковського. Відтак навчалася в Ужгородському Державному Музичному Училищі ім. Д. Задора та Львівській національній музичній академії ім. Миколи Лисенка.
- Мабуть, ще навчаючись, багато гастролювали?
Із середини навчання в училищі, коли ти справді студент вже щось може показати, почалися гастролі. Багато з ними гарних спогадів, це було щось абсолютно нове для мене. А вже на третьому курсі я почала працювати в Закарпатській обласній філармонії, і ось уже 13 рік тут 🙂
- На сцені ви виконуєте класичні твори, звісно. А які у вас музичні вподобання? Що слухаєте в машині?
Буде, мабуть, дивно таке почуть, але я з тих, хто ходили в підлітковому віці в порваних джинсах і не були спокійними. Я люблю слухати рок, і ця любов передалася мені від батька. Я за хеві-метал, за хардкор, хоча і класику люблю, безперечно. До речі, цікаво, що рок – це це один із жанрів, де гурти базують свої соло на класичній музиці. Я і тут знайшла поєднання улюбленої музики 🙂
- Ваша реалізація у творчості – це талант чи праця?
Ще моя мама казала: 10 відстоків таланту, 90 відсотків роботи. Це важкий труд. Бути музикантом дуже непросто, особливо якщо ти маєш вимоги до себе. Наприклад, я стараюся бути практикуючою флейтисткою, а це вимагає багато праці. Музикант повинен особливо багато займатися самостійно, коли навчається. Оскільки я маю також роботу організаційну, але при тому граю у тріо, в симфонічному оркестрі, сольно, то щодня займаюся сама півтори години. І ще додатково – в оркестрі та тріо.
- Успішні люди зазвичай беруть приклад з інших успішних. Хто для вас є наставником у творчості?
Багато з кого беру приклад. Одним із таких людей є викладач, відомий флейтист Андрій Карпяк, із яким ми досі тримаємо зв`язок, часто запрошую його на концерти. Однозначно це і мій тато. І моя мама, якої вже немає серед живих, але, якби не вона , то я б зараз не зймалася музико.. Мама завжди знаходила мудрість справлятися з моїми важкими періодами, коли я хотіла залишити заняття. Я їй дуже вдячна за це.
- Агнесо, на сьогодні ви є художнім керівником у філармонії. Що найважче у такій посаді, а що найбільше подобається?
Найважче – це стосунки з людьми. Музиканти за своєю натурою дуже чутливі, з ними треба по-особливому вміти спілкуватися. Я дуже імпульсивна, завжди відстоюю чесність. Але мене ця професія навчила, що потрібно бути лояльною, місцями поступатися, вміти слухати інших, знаходити підхід.
А найбільше подобаються позитивні моменти – віддача після концерту, після фестивалю, підтримка від директора. Особливі емоції після кожного концерту, до якого готуюся. Віддача від публіки – крутий післясмак зробленої роботи.
- У вас творча професія, мабуть, знайомі з емоційним вигоранням. Як відновлюєте свої ресурси?
Іноді потрібно щось відкласти і то на довший час. Ось приклад – наше тріо. 3-4 роки тому почали працювати, і останній рік дівчата не розуміли, чому я не хочу грати. А мені був потрібен цей час. Щось переусвідомити, набратися бажання знову вийти на сцену. Надмірний пресинг перетворює життя музиканта на рутину. Але музикант – це не рутинна професія. Музиканту потрібне натхнення.
- Агнесо, без яких трьох речей не уявляєте свій день?
Не уявляю свій день без філармонії, взагалі без професії. Якщо і уявляю, то хіба 1-2 дні на тиждень, коли потрібно відпочити. Також не уявляю без сина. І, звичайно, без родини: коханого, тата, сестри. Це така команда! Вони є найбільшою опорою в моєму житті.
- Музика – це ваша професія і вподобання. Чи є інші хобі?
У мене багато було хобі, завжди хотілося пробувати щось нове, цікаве. Танці, брейк-данс, скелелазіння, туризм.. Тепер , якщо маю час – двічі в спортзал. Це і хобі, і потреба, бо музикант статичний у рухах. А решта часу приділяю сину, воджу його на футбол. Не багато вільного часу залишається насправді.
Оля Богославська для Ua.kiszo
