Усе почалося зі знайомства з колекціонером листівок. Тоді Тетяна Літераті написала першу публікацію про Ужгород зі сторічних листівок. Із часом інтерес до теми подарував тисячам читачів розповіді про Втрачений Ужгород, три книги українською і одну угорською, відчуття приємної ностальгії тим, хто за сотні кілометрів від дому. А нині журналістка з творчою командою працює над створенням фільму «Втрачений Ужгород. Відеоверсія». Що побачимо у стрічці і коли вона буде доступна для широкого загалу – питала журналістка видання KISZó.
– Таню, ти довго зважувалася на першу книгу. А як довго зважувалася на фільм?
– Насправді це не перша пропозиція зняти фільм за мотивами публікацій. Я не уявляла, як це зробити. Це дуже незвичний досвід для мене, бо я ніколи в житті не працювала на телебаченні як журналістка. Не маю бачення телевізійника і не знаю, як із чогось робити фільми. Подати проєкт зі зйомок фільму на ґрант Українського культурного фонду запропонувала Галина Ярцева – головна редакторка сайту Про Захід, де й виходить Втрачений Ужгород. Зараз ми працюємо дуже активно.
Тетяна Літераті на зйомках фільму
– Заявка отримала дуже високий бал серед експертів. Чим підкорили?
– Минулого року я пробувала ту саму ідею проштовхнути, але в друкованому вигляді – як книгу. І вона не пройшла. Можливо, справа в тім, що писаних історій у нас достатньо, а от відео не так багато. Зараз документальні фільми та науково-популярні програми про нашу історію дуже цікаві глядачам. Про локальну історію таких фільмів майже немає і, думаю, це сподобається людям.
– 10 епізодів екранізуєте, а які, якщо не секрет? Як обирали, що екранізовувати?
– Маємо відзняти 10 мініфільмів по 7-10 хв. Їх ми всі змонтуємо і об’єднаємо в один фільм на 40 хвилин. Оскільки я, як авторка, маю упереджене ставлення до публікацій і люблю їх усі, тому поклала вибір на Галину і саме вона відбирала історії для екранізації. За 6 років вийшло близько 300 історій. І вибрати 10 було дуже важко. Вона хотіла зробити щось дуже різноманітне, показати строкатість нашого міста. У підсумку відібрали дуже важкі, як на мене історії, дуже різні. Їх буде складно поєднати між собою. Це історія євреїв та синагоги, художниці Лілі Орсаг, розповідь про ромських музикантів братів Лані, про скрипальку-музикантку Віру Ромішовську, історія замкової скульптури Гермеса та інші. Все це різні епохи.
– Зйомки тривають уже другий тиждень. Розкажи трохи, як це відбувається і що встигли зняти?
– За сюжетом, я готую чергову публікацію циклу «Втрачений Ужгород» і мрію побачити, як же це було колись. Мандрую у часі і на тлі відтвореної атмосфери тих часів я у костюмі, що відображає ту епоху, розповідаю історії будівель та людей. А в теперішньому часі історики, мистецтвознавці та інші експерти показують на фото та архівних кадрах, як змінилися будівлі. На щастя, маємо деякі локації, де можна познімати відповідні інтер’єри.
2 липня у нас був перший знімальний день. Знімали про синагогу-філармонію. Залучили наших партнерів – Закарпатський народний хор. У випадку з синагогою ми не тільки розповіли і показали, як і чому змінилася споруда, але й акцентували увагу на її аварійному даху і загалом поганому стані. Нам важливо, щоб уся Україна побачила, в якому стані перебуває ця унікальна пам’ятка сьогодні. Наступним був сюжет про ромських музикантів Лані, де теж задіяли артистів хору й відтворили атмосферу тих часів. Ми з командою довго блукали цвинтарем, але могилу братів так і не знайшли – усе заросло чагарниками.
– Хто працює над проєктом? Як вживаєтеся у роботі?
– У нас усе – це спільна командна робота, яку іноді творимо спонтанно, змінюємо на ходу і удосконалюємо. Галина Ярцева каже, що не може спати, стільки думає про цю програму. Також над проєктом працює оератор Роберт Боднар, Катерина Ірха забезпечує фотосупровід. Я – ведуча та обличчя фільму. А Наталія Петій-Потапчук, Павло Худіш, Олег Олашин, Ліна Дегтярьова, Михайло Джахман – наші експерти, які допомагають дати більш точне розуміння епох та реалій. Експерти даватимуть нову інформацію, якої немає у книзі. Тобто люди зможуть подивитися інакше на вже відомі історії.
– Коли фільм буде готовий?
– У жовтні. На сайті Про Захід ми викладемо повну його версію, тож кожен зможе переглянути. Зараз за процесом зйомок та цікавими фактами можна стежити на сторінках проєкту у Фейсбук та Інстаграм. Там же ми плануємо цікаві розіграші, тож не проґавте.
Ксенія Шокіна спеціально для Ua.kiszo.net
Фото Катерини Ірхи
Приєднуйтеся: Ua.kiszo відтепер у Youtube, Телеграм, Інстаграм
