«Інтеграція українських та європейських енергетичних ринків» – під такою назвою проходить перший українсько-словацький енергетичний форум в с. Туря Пасіка на Закарпатті. Організатори – комітет Верховної ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг та депутатська група верховної ради України з міжпарламентських зв’язків зі словацькою республікою. Учасники форуму говорять про синхронізацію української та європейської енергосистем, що це і для чого, які перспективи і яка, зокрема, користь простим людям, бізнесу, бюджетним установам?
Як відзначив голова НКРЕКП Валерій Тарасюк, насамперед слід усім розуміти, що без впровадження нової моделі ринку, над чим власне Україна зараз і працює, інтеграція України в європейські енергосистеми неможлива. «Так, вона складна, але вона потрібна щоб приєднатися врешті решт до Європи. В будь-якому випадку має відбутися насамперед фізичне об’єднання системи».
Голова правління НЕК «Укренерго» Володимир Кудрицький нагадав присутнім, що процес інтеграції європейської і української енергосистем заплановано завершити в 2023 році. «Наразі нам треба виконати кілька важливих кроків, організаційних насамперед, оскільки технічна частина цього процесу більшою мірою завершена: налаштована система управління на блоках енергостанцій, розбудована мережа на Сході України, щоб безпечно відєднатися від російської, з якою ми наразі обєднані, розбудований інтерфейс на західному кордоні, щоб приєднатися до європейської енергосистеми.
Тепер нам як оператору треба отримати сертифікацію європейського зразка, щоб підтвердити, що стандарти української енергосистеми повністю відповідають європейським. Наразі триває процес обговорення з секретаріатом Енергетичного співтовариства погодження сертифікації.
Другий крок – отримати від європейців результати їхніх досліджень щодо того, за яких технічних умов може відбутися фізичне обєднання, чи не виникне проблем і в разі виникнення – як їх нівелювати. Такий звіт має бути восени.
Третя важлива історія – це проходження ізольованого режиму в 2022 для того, щоб зробити тестування в режимі реального часу без приєднання до енергосистеми Росії. Передбачається, що ми кілька днів повинні будемо попрацювати в режимі острова. Це буде технічно складний етап, ми вже готуємо систему до цього тесту. Після цього будемо вести переговори щодо приєднання до європейської енергосистеми. В 2022 мають бути виконані всі тести, всі роботи, і в 2023 році ми повинні обєднати енергосистеми України та Європи».
Загалом, за словами Кудрицького, Закарпаття межує з трьома країнами – Угорщиною, Словаччино, Румунією, і завдяки цьому географічному розташуванню відіграє особливу роль в усіх цих інтеграційних процесах. Саме тому наразі актуальним є питання приєднання Бурштинського енергетичного острова, до якого входить зокрема і Закарпаття, до енергосистеми України. В майбутніх інтеграційних планах особливе місце відводиться місту Мукачево, через яке будуть проходити всі енергопотоки на Європу. «Тому Закарпаття є важливою частиною наших зв’язків з Європою. Після цього споживач Закарпаття отримає альтернативу щодо споживання активної електроенергії, в тому числі від постачальників Європи», – уточнив Кудрицький. Він відзначив, що це важливо з огляду на той факт, що існує величезний розрив між цінами в БуОС і енергосистемі України, і якби системи були об’єднані, то цієї різниці не відчувалося б. Тому проєкт синхронізації для закарпатців має особливе значення, а саме Закарпаття відіграє величезну вагу у всьому цьому процесі.
Керуючий партнер ТОВ «Енергетичні ресурси України» Ярослав Мудрий розповів про те, як бізнес бачить процеси синхронізації європейської та української енергосистем. Він, зокрема, відзначив: «Важливо розуміти таку позицію: синхронізація з європейським ринком не дасть низьких цін, але дасть справедливі ціни. Це важливо розуміти. Поки те, що ми бачимо, що європейські ринки рухаються до зростання вартості енергоносіїв. Українська енергетика наразі не готова до цих викликів, ми мусимо мати план інтеграції, в тому числі мати чітке розуміння, як допомагати українському бізнесу інтегрувати в ці процеси».
Генеральний директор ПрАТ «Укргідроенерго» Ігор Сирота заявив, що компанія до інтеграції в європейські енергосистеми готова. З цією метою виконують низку проєктів, залучають кошти. «Цього року ми маємо рішення Світового банку по виділенню 230 млн дол. для реалізації проєкту по розподільчих системах , що дасть нам додаткову потужність і додаткові можливості. Маємо ще кілька проєктів, працюємо».
Які ризики синхронізації української та європейської енергосистем?
Обговорюючи тему синхронізації, голова Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус відзначив, що процес синхронізації української та європейської енергосистем однозначно не буде непростим, в т. ч. з політичної точки зору. «Наша енергосистема об’єднана з Росією, Білоруссю, Молдовою, в тій же системі країни Балтії. Щоб отримати сертифікацію, нам треба від’єднатися від енергосистеми цієї і приєднатися до нової. І в цьому сенсі можливі різні тиски. Але, з іншого боку, треба розуміти, що всі країни Європи повинні дати дозвіл на інтеграцію. І так само всі розуміють, що синхронізуватися треба якомога швидше. Для того, щоб цей процес пішов швидко, нам потрібен діалог з політиками в Європі, нам потрібні адвокати в Європі, тому важлива позиція всіх країн-сусідів України – щоб політики цих країн допомагали в повній сертифікації української енергосистеми. Ми розраховуємо на наші дружні взаємини. Сьогодні ми фактично цим форумом розпочали ці процеси».
Ярослав Мудрий розповів про те, які очікування покладає на синхронізацію бізнес. «Треба розуміти, що українська енергетика недофінансована, і це величезний розрив з Європою. Саме тому може бути цікаво європейському бізнесу інвестувати в українську енергетику. Приміром, «зелений» тариф – це великий тягар для української енергетики, вона тягне Україну назад. Але «зелений» тариф – це та можливість, якою можна показати, як може повертатися інвестиція. Однозначно, для бізнесу Європи український енергоринок – прекрасний майданчик для капіталовкладень. За умови чітко сформульованих правил гри».
А. Герус наголосив і на економічній складовій синхронізації. На його думку, переваги однозначні для обох сторін, інакше б цього процесу не відбувалася. «Перш за все, повна синхронізація дозволятиме перехід електроенергії в обидві сторони… Думаю, європейці далеко не такі щасливі, коли платять 90-100 Євро за мегават-годину. В Україні ж великий профіцит електроенергії, починаючи з квітня й до осені, і в нашої держави суттєвий потенціал – можливість виробляти більше і продавати на експорт. Та ж Угорщина, приміром, зацікавлена імпортувати від нас електроенергії. Україна могла б продавати в профіцитні періоди по 30-40 євро за мегават, і європейці з задоволенням купували б за такою ціною в нас. Європейські компанії і політики хотіли б, щоб у них була більш м’яка і стабільніша цінова ситуація.
З іншого боку, бувають і протилежні випадки: у нас, в Україні, були періоди з високими цінами, навіть утричі вищими, ніж у Європі, і в такий час ми могли б купувати електроенергію в сусідів, і таким чином вирівнювати тарифи».
Ще один плюс – об’єднання енергосистем робить їх роботу більш надійними. Ну і насамкінець, транскордонна торгівля – це завжди добре і це завжди двигун прогресу.
Володимир Кудрицький додав, що в час, коли тільки розпочалися розмови про синхронізацію, європейці ставилися до цього так, ніби цей процес потрібен більше Україні. «Таке було враження довго. Але зараз очевидно, що неправильно говорити про те, що синхронізація потрібна тільки Україні, синхронізація – це взаємовигідний проєкт, європейський споживач зможе отримати доступ до української енергії і навпаки. Якщо дивитися стратегічно на Україну, то українська енергосистема оточена фактично в довгостроковій перспективі певним дефіцитом. І єдиним джерелом в цьому острові є Україна. І енергосистемам Балтії , до речі, теж важливо, щоб була спершу синхронізація України і європейської енергосистеми».
За словами учасника форуму, об’єднання важливе не тільки заради вигідної ціни. «Синхронізація – це інструмент для зменшення карбонового сліду. Україна зробила величезний крок у зниженні проценту генерації, у нас знизилася частка теплових енергостанцій у загальному балансі. Подальше зниження сильно залежить від об’єднання. Тому в цьому контексті я вважаю, що проєкт синхронізації – прекрасний приклад того, як можна реально сприяти зеленому переходу і робити це в економічно доцільний спосіб», – уточнив Кудрицький.
