Розумієш, що далі так не можеш – стосунки, робота чи життя загалом не приносять задоволення. Недооцінюєш себе і постійно намагаєшся порівнювати себе з іншими. А може просто довго-довго відтягуєш справи, а потім потрібно робити усе терміново. Психологиня з Ужгорода Андріана Гренцер розповіла виданню KISZó про те, коли варто звернутися до психолога і які запити зараз найбільш популярні.
– За першою освітою ти український філолог. Чому вирішила здобути ще освіту психолога?
– Я паралельно здобувала фах психолога, мені подобалася психологія. Взагалі спочатку я планувала вивчати її у США. Я навіть поїхала туди та планувала подати документи в один з ВНЗ, але плани змінилися і я повернулася в Україну. Вирішила не втрачати час і здобувати освіту тут. На щастя, у 21 столітті я можу дистанційно вчитися у тренерів психотерапії з різних куточків світу. От, наприклад, недавно проходила навчання у Барбари Фіцдджеральд із Ірландії. Зараз, коли я вже здобула диплом психолога, я покращую знання: проходжу чотирирічну програму з транзакційного аналізу і вивчаю додатково окремі теми у різних авторитетних психотерапевтів.
– Наскільки люди готові йти до психолога? Чи складно їм відкритися?
– На щастя, стереотип про те, що похід до психолога означає, що з тобою щось не так, у минулому. Люди вже розуміють, що варто пропрацьовувати проблеми і допомагати собі за допомогою спеціаліста, а не подруги. Тож вони дуже відкриті і звертаються все частіше. Усе більше людей хочуть мати власного психотерапевта, щоб глибше пропрацьовувати себе, а не “заліковувати” ситуативні проблеми. Тобто ми вже рухаємося до такої практики, як у світі, коли людина має власного психотерапевта і вирішує з ним свої проблеми.
– Ти практикуєш уже кілька років. З якими запитами найчастіше звертаються?
– Практикую ще з університета – вже три роки. Найбільше запитів по самооцінці. Нинішній рівень життя задає нам такі високі стандарти, що люди за цим не встигають і шукають у собі недоліки. Успішний успіх, який зусібіч нам транслюють, провокує вигорання, прокрастинацію, низьку самооцінку. Також звертаються з проблемами аб’юзивних стосунків, взаємин із батьками та партнерами, є запити по вигоранню, адаптації після розлучення. А у студентів топ-запит – прокрастинація, тобто відкладання виконання якогось завдання. До речі, у психології немає поняття ліні. Насправді у кожного є дуже багато причин цієї ліні, тобто прокрастинації. І людина може покращити продуктивність, почати робити все вчасно, а отже заробляти більше. Останній рік також працюю і з фінансовими радниками, банкірами та приватними підприємцями, які хочуть підвищити продуктивність і попередити вигорання працівників. Щоб створити дружелюбну атмосферу у колективі. Круто, що підприємці дозріли до цього і працюють над атмосферою у колективі. Кожній людині важливо знати, що вона потрібна – на роботі, у сім’ї.
– А звідки звертаються люди?
– Сарафанне радіо занесло мене аж за океан. Маю клієнтів не тільки з Закарпаття та інших областей України, але навіть із Канади, США, Німеччини, Словаччини.
– Крім приватних консультацій ти береш участь і в офлайн-заходах. Розкажи трохи про них
– Так, читала лекції для банкірів, юристів, медиків. Розкривала теми, які їх турбували, з точки зору психології. Два роки тому я читала й відкриті лекції та проводила зустрічі. Тоді учасники могли ставити запитання про все, що цікавить або на конкретну тему, яку обирали самі гості. Для студентів, до речі, завжди читаю лекції безкоштовно. Мені приємно, коли людям цікаво і ми продовжуємо розмову і після лекції. Це приємніше, ніж гроші.
– А на що ти сама звертала б увагу у першу чергу при виборі психолога?
– Передусім, це має бути освіта, бо це фундамент, який має бути у кожного спеціаліста. А також постійне підвищення кваліфікації: тренінги, семінари, довші навчальні програми. Навчання психології та психотерапії – це процес нескінченний. Все це в 99% випадків підтверджують відповідні сертифікати. Хоча мене за весь час запитали про освіту тільки тричі. Однак професійна освіта – свідчення того, що людина розуміє, як поводитися з клієнтом, і знає, як спілкуватися так, щоб не нашкодити. Важливо також питати, чи бере психолог супервізію – тобто чи виносить він певні питання ведення свого робочого процесу на обговорення зі старшим колегою. Це свідчить про те, що цей спеціаліст сам навчається і вдосконалюється у процесі роботи. Часто самовпевнені психологи можуть нашкодити клієнту. А у ході супервізії ти сам ростеш професійно – ти маєш погляд збоку на свою роботу. Це не стільки обговорення клієнта, як погляд на свою роботу.
– Психологи ходять до психолога?
– Важливо, щоб психолог та психотерапевт був пропрацьованим. Тобто не мав психологічних проблем сам, перш ніж допомагати вирішувати проблеми іншим.
– Чим подобається професія?
– Коли я закінчую роботу з клієнтами, страшенно радію їхньому результату. Мені подобається професія, тому щодня вчуся – читаю матеріали, дивлюся лекції. Вона дає мені жагу до навчання і поштовх до розвитку.
– Що найбільше цінуєш у людях?
– Чесність, відкритість і щирість.
– Яку пораду дала би людям для збереження психологічного балансу?
– Існує таке поняття як психогігієна. Чомусь так прийнято, що ми більше дбаємо про наше фізичне самопочуття ніж про психічне. Ми отримуємо психологічні травми частіше ніж фізичні. Наприклад, переживаємо невдачі, самотність, ігнорування, вигорання, стрес… І ми кажемо іншим, що це незначна проблема, яка існує тільки в голові. Але ж ми ніколи не скажемо людині зі зламаною рукою, що це не біда і проблема надумана. Тому походи до психолога іноді можуть попередити виникнення серйозних проблем – емоційних зривів, депресій, апатії, вигорання… Проблеми можна попередити. Щойно ви бачите, що втрачаєте сили чи маєте надмірний стрес – краще зверніться до спеціаліста.
Ксенія Шокіна спеціально для KISZó
