Цими днями, 6 червня, колектив редакції «Кárpáti Igaz Szó» відзначав своє професійне свято – День журналіста. Це – чергова нагода зібратися разом, адже цей рік знаковий для видання – найстаріша газета краю цьогоріч відзначає 100 років!
Ще у січні в Будапешті розпочалися заходи з нагоди святкування столітнього ювілею газети «Кárpáti Igaz Szó» (Карпаті Ігоз Со). Стартували вони виступом у столичному Будинку угорців нинішнього директора видання Дунда Юрія.
Керівник окреслив насичений пригодницький історичний шлях періодичного видання, зупинився на головних віхах газети, розповів про сьогоднішню політику редакційного колективу, поділився із присутніми, як вона виготовляється зараз у друкованому та електронному вигляді, продемонстрував на інтерактивному екрані світлини з виставки фотокореспондента Барнабаша Зунка, що діє і нині в редакції.
Історія видання розпочалася 31 січня 1920 року, коли вийшов у світ перший номер, тоді ще під назвою «Munkás Újság» (Робітнича газета). Правда, до того з’являлися експериментальні примірники «Ужгородського робочого», але все ж відправною датою вважають 31 січня 1920-го. Першим редактором значився Йожеф Гаті. Газета виходила раз на тиждень угорською мовою, але напередодні й під час Другої світової війни, а конкретніше з 23 жовтня 1938 по 27 травня 1945-го, її випуск припинили. Після цього почала з’являтися, але вже тричі на тиждень, під тією ж назвою «Munkás Újság». У перші десятиліття на її шпальтах найчастіше бачили імена Германа Фейєра та Міклоша Ротмана.
Під назвою „Kárpáti Igaz Szó” газета вперше побачила світ 8 грудня 1945 року, як перекладна з української «Закарпатської правди». Цей період пізніше головний редактор видання Ласло Балла назвав «єгипетським ув’язненням», натякаючи на те, що українські колеги намагалися всіляко демонструвати свою зверхність над угорською версією.
Певне потепління настало в 1953-му, після смерті Сталіна, але більш обширне – у 1957-му, після придушення революційного повстання в Угорщині, коли окремі партійні функціонери були схильні надати угорській спільноті краю більше «вільного повітря». Тоді угорське крило видання почало «бомбардувати» різні інстанції проханнями, заявами про відкриття самостійної угорської газети. Зрештою, у червні 1965 року, вийшов у світ відокремлений від українського свій угорський друкований орган, де з’явилася можливість публікувати матеріали на рідній мові. Однак, тоді тут працювали лише перекладачі, назріла кадрова проблема, у перші місяці газету випускали Ласло Балла та Кароль Лустіг, який перейшов сюди з обласного угорського радіомовлення. Саме їм випало готувати й перших професійних угорських майстрів пера.
«Зовсім самостійною, з повним друком угорською мовою, Kárpáti Igaz Szó стала 8 березня 1967 року» – зазначив на форумі в Будапешті Дунда Юрій.
До 1970-го редакція розміщувалася у колишній обласній адміністрації, а потім майже 15 літ – у будівлі на розі Корзо, де зараз знаходиться податкова інспекція. Тут газета стала своєрідним культурно-просвітницьким центром угорської інтелігенції, місцем зустрічей митців, науковців тощо. За патронатом редакції у 1971 році створили молодіжну літературну студію імені Аттіли Йожефа, члени якої аж до 1986 року публікували на шпальтах видання свої твори. Друкувались ті таким чином, що їх можна було вирізати і сформувати у вигляді збірки. Таким чином свої перші «книжечки» отримали нині вже відомі літератори Дьєрдь Дупка, Шандор Горват, Єва Фінта, Гейза Фодор, Магда Фюзеші, а також Мігай Золтан Надь, автор добре знаного доробку «Байстрюк сатани». У 1980-му при редакції створили хор читачів Kárpáti Igaz Szó, який діяв десятиліття. Протягом 1982-1992 років у актовому залі видання були відкриті виставки понад 20 закарпатських живописців, графіків, фотомитців. У такий час на сторінках газети друкували каталоги цих експозицій, які теж можна було вирізати в окремий буклет. У великих угоромовних населених пунктах області щороку проводили 3-4 фестивалі, Дні відкритих дверей. На початку 2000-х цю традицію відновили у формі «Живої газети».
У середині 80-х колектив видання переїхав у багатоповерхівку тодішнього видавництва «Закарпаття» по вулиці Гагаріна в обласному центрі. Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році видання потрапило у складну економічну ситуацію. Дві третини власності перейшло до обласної влади, одну третину дістало Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС). Такому стану в 2005 році поставила крапку «війна» між двома угоромовними газетами з майже одинаковою назвою, адже редакція поділилася на два колективи. Зрештою читачі віддали перевагу так званій «справжній» Kárpáti Igaz Szó (KISZó).
Наступний розділ історії KISZó припадає на весну 2018-го, а з 2019 вона почала виходити і в кольоровому форматі.У травні минулого року запустили українську версію видання в онлайн-варіанті. Мета останнього кроку – донести до українського читача наміри і сподівання видання з точки зору угорського світогляду, позицій, які полягали в тому, аби відстоювати свою правоту в українському медіа-просторі, поділитися з більшістю суспільства своїми побоюваннями, а замість цькування формувати між представниками різних національностей мости взаєморозуміння, пропагувати мир, співпрацю та повагу між ними, вибудовувати толерантні взаємини.
Паралельно на нашій сторінці у Фейсбук з’являлися, попри свіжі новини, своєрідні КISZó-графіки, індивідуальні анонси з актуальних питань у газеті, розповіді про злободенні проблеми, а з осені минулого року – власні подкасти. До слова, сторінка нашого видання стала однією з найактивніших і на Інстaграмі. Восени 2019 року відкрили успішні медіа-курси, на яких із слухачами поділилися багатьма таємницями газетярської «кухні», позакулісними підходами.
У 2020-му – році столітнього ювілею – Kárpáti Igaz Szó за допомогою 13 штатних і 7 позаштатних кореспондентів єдині на Закарпатті запустили 28-сторінкову тижневу газету, яку паралельно з традиційною поштовою стараємося розповсюджувати і через власну створену мережу, щоб дійти до всіх угорськомовних населених пунктів краю.
«Нововведення» співпало ще з одним надзвичайним дарунком, – відзначив на форумі в Будапешті Дунда Юрій, директор редакції. – У травні 2018 року ми переїхали до створенного за фінансової підтримки угорського уряду Ужгородського угорського Будинку по вул. Мукачівській в обласному центрі, який був переданий Демократичній спілці угорців України (УМДС).
Відійшли в минуле певні недорозуміння щодо власника видання, тепер його випускає ТзОВ «Студія Тиса ФМ», господарем якого є УМДС та громадська організація «За розвиток Карпаті Ігоз Со», куди входять теперішні працівники газети».
