«Всім доброго ранку, біля мікрофону Олексій Ямайський і це програма «Єден на Єден», – саме так щоранку розпочинається день в ефірі першої і поки єдиної інтернет-радіостанції на Закарпатті. «Радіо Єден» – засіб немасової інформації, як називає його Олексій Уманський. Він не просто ведучий ранкових шоу на радіо, а людина, яка згуртувала навколо себе однодумців, які підтримують проєкт як фінансово, так і власними силами створюючи ефірний контент.
Радіо «Єден» – це радіо для однієї людини. На закарпатському діалекті «один» часто і вимовляють як «єден», звідси і назва. Ідейний натхненник радіостанції тривалий час працював на регіональному державному радіо, однак в один момент у ведучого виникли непорозуміння з керівництвом, а за якийсь час його скоротили. Тоді Олексію захотілося створити своє радіо – без обмежень у музиці чи темах, радіо, яке було б вільне від рамок та упереджень.
«Я хотів створити радіо для однієї людини. Це той формат, коли ти не переживаєш, що воно не буде цікаве іншим, а можеш проводити ефір, навіть якщо його слухає лише одна людина. А ще можна робити для людей сюрпризи, не обмежуючи себе ніякими рамками. Саме тому у нас є програма “Плейлист однієї людини”, музику для якої може принести на радіо будь-хто. Зазвичай середа – це день плейлиста від когось зі слухачів, і ми близько 7 годин слухаємо підбірку цієї людини. Окрім того, ми час від часу робимо сюрпризи для когось конкретно. Для людей, які підтримують радіостанцію, для наших друзів. Це може бути як трек в ефірі, так і окремий ефір присвячений комусь одному. Одного разу в студії ми навіть провели концерт для однієї людини. Ми не боїмося бути нецікавими іншим, в цьому полягає експеримент», – розповідає Олексій.
1000 доларів – на ідею
Для того, аби створити власне радіо, крім ідеї потрібні були гроші. Олексій вирішив не шукати спонсорів чи грантові програми, а пішов іншим шляхом. Спершу він написав пост у фейсбуку, в якому запитав, чи реально створити в Ужгороді радіо, яке виживало б винятково за рахунок внесків слухачів. З цього все й розпочалося. Люди досить активно відреагували: хтось казав, що охоче б поділився грішми заради проєкту, але були й ті, хто думали, що такий проєкт не протягне більше року. Коли справа дійшла до ризику, Олексій відкрив картку в банку і написав, що всі охочі долучитися до створення радіо можуть поділитися тією сумою, яку їм не шкода віддати на розвиток справи. Натомість кожен охочий може завжди прийти на «Єден»: принести власний плейлист, почитати книгу в ефірі, запропонувати власний сет або й спробувати себе у ролі ведучого.
Олексій пригадує, що всього за кілька днів назбиралася потрібна сума для того, аби почати роботу – 1000 доларів. Після того він почав купувати потрібну техніку, програмне забезпечення та шукати приміщення, де можна було б розмістити невелику студію. Вперше радіо «Єден» зазвучало 19 січня 2018 року. Тоді у студії радіостанції були голі стіни та один ведучий, зараз стіни обліплені афішами з фестивалів та фотографіями гостей, які приходили у студію, а в ефірі – десятки авторських програм. Не всі ведучі на «Єден» професійні журналісти, більшість з них – люди, у яких було бажання реалізувати свою ідею в ефірі. Для того, аби мати свою програму, потрібно придумати концепцією ефіру, визначити хронометраж, назву, періодичність, з якою вона буде виходити та мати бажання робити це регулярно. Слід відзначити, жоден з ведучих на радіо не отримує гонорарів, але це ніяк не впливає на якість контенту. Грошей щомісяця вистачає якраз на оренду приміщення, платіжки за комуналку та інші базові потреби радіостанції.
Про тих, хто створює контент
Ефірна сітка радіо «Єден» – це близько десяти авторських програм щотижня, більшість з них виходять у прямому ефірі. Є ведучі, які робили програму кілька тижнів поспіль, а потім перестали, а є ті, які мають свої програми вже майже два роки. Радіо не обмежується територіально: якщо ви в іншому місті, але маєте диктофон чи мікрофон «петличку» і бажання створити програму – будь ласка. Колись на «Єден» виходила програма «Цукрові 80-ті», яку записувала дівчина, що живе у Швейцарії. Програму «Егоїзм», яка виходить щонеділі, створює подружжя з Києва. Рубрику «Історія єдного винаходу» веде слухач із Лондона.
Крім всього іншого, на «Єден» працює й один із наймолодших радіоведучих в Україні, син Олексія – Мартін Ямайкович. Зараз Мартін вже школяр і впевнено почувається перед мікрофоном, однак перші свої ефіри хлопчик почав проводити з чотирьох років. Він знає основне правило: ніякої тиші в ефірі. Тиша – ворог радіоефіру, тому Мартін жваво розповідає про те, як провів свій день, які мультики дивився тощо.
Інший ведучий, про якого не можна не згадати – Борис Полажинець. Хлопець виходить в прямий ефір раз на тиждень, у четвер, і веде його інколи більше, ніж 2 години, чим б’є радійні рекорди. Ефір для Бориса – своєрідне випробування та спосіб прокачати себе. Оскільки хлопець затинається, прямий ефір для нього не найпростіше завдання, а певний виклик самому собі.
«Моя програма досі не має сталої концепції, про що говорить і її назва – “Поза ГОСТом”. Спочатку у мене була ідея рвати ГОСТи (в музиці їх не має бути!) – стандартні поняття, які проросли стереотипами. В ефірі я маю на меті знаходити, розбирати, і поверхово, й поглиблено розповідати, описувати і наводити приклади так званої «якісної» музики (на мою скромну думку), з абсолютно різних жанрів, течій. Для мене ефір – це не тільки можливість бути почутим, а й змога шляхом практики мовлення, моніторингу та аналізу проговореного, чути помилки чи вади мовлення та виправляти їх. Зауважу, за неповний рік прямих ефірів я став говорити впевненіше. За це ще варто подякувати моїм слухачам: спасибі за терпіння!», – ділиться своєю історію Борис Полажинець.
Засновник радіо каже, що йому складно відзначити якусь одну програму через те, що вони всі різні за специфікою. «Я фанат міксів повільної електронної музики “Ізоляція”, “Музичний Ба Бах” (програма про класичну музику і її творців, – прим. авт.) люблю слухати ,бо дізнаюся про таку музику, яку не чув раніше, вона викликає певні думки. Оля Бесага в ефірах розвінчує міфи направо і наліво та презентує музику різних народів – це захоплює. Програми інших ведучих – Бориса Полажинця, Алекса Штернберга, Валентини Стегури, Kool D, програма EGOЇZM, подкасти наших друзів з різних міст України, плейлисти однієї людини – все це одне ціле», – каже Олексій Уманський.
Зараз радіо таке, яким собі його ніхто не міг уявити. Спершу Олексій хотів записувати подкасти під будинками людей, однак вийшла повноцінна радіостанція. «Коли тільки з’явилася ідея, я думав, що це буде просто подкаст за принципом радіо. Думав, що буду робити прямий ефір біля будинку якоїсь людини, він триватиме годину-дві. Коли зрозумів, що є підтримка людей, вирішив спробувати зробити цілодобове радіо. Своє власне, де буду ґаздувати, де ніхто не скаже мені, що можна, а що не можна. Підтримка аудиторії штовхала вперед. Чи задоволений я наразі цим проєктом? Так, звісно. Я досі кайфую від ефірів і маю безліч планів, але у фінансовому плані, ми – паперовий кораблик, який у будь-яку мить може піти на дно, – каже Олексій. – Але я люблю слухати програми інших ведучих, і чути відгуки стосовно нашої роботи від невідомих людей. Люблю дізнаватися, що нас увімкнули десь в Японії. Взагалі навколо дуже багато людей, які хочуть потрапити на радіо, постійно пишуть про це».
Хочеш знати, як там на Петефі? Увімкни «Єден»!
«Єден» – радіо локальне, але слухають його і за межами області. Через те, що це інтернет-радіостанція, слухати ефіри можна з будь-якої країні світу онлайн чи у записі. Колись багато слухачів навіть фотографували наліпку радіо «Єден» чи смартфон із увімкненим додатком у різних точках світу: Вашингтоні, Будапешті, Лондоні, В’єтнамі, Барселоні, Парижі та багатьох інших місцинах. Це створює певний ефект присутності «Єден» у тій чи іншій країні, адже де є його слухачі, там – і саме радіо.
Не секрет, що багато закарпатців виїжджають закордон у пошуках роботи чи цікавого заняття, або ж просто для того, аби змінити своє життя. Саме вони – закордонні слухачі «Єден». Кажуть, що слухати «рідне та домашнє» радіо актуально і проживаючи в іншій країні. Наприклад, для Тіни Кузьменко, яка живе в Амстердамі, це своєрідна можливість залишатися у курсі того, що відбувається вдома.
«Для мене це дуже класний проєкт! Він унікальний і саме тому є «родзинкою» нашого регіону. Я не знаю про схожі проекти будь-де ще в Україні. Сам факт того, що радіо існує вже майже два роки, говорить про те, що воно потрібне, – ділиться враженнями Тіна. – Його унікальність в тому, що одна людина придумала зробити радіо, знайшла однодумців і все організувала на голому ентузіазмі. А ще в тому, що люди почали допомагати: хтось коштами, хтось іншими послугами. Радіо не має обмежень в плані програм – на ньому можна реалізувати будь-яку ідею і сміливо йти з нею з нею в ефір. Це справжнє “інді”-радіо, яке ламає стереотипи як хоче. Такого не можуть собі дозволити «класичні радіостанції».
Слухач із Німеччини Леонард Кізман – закарпатець, який переїхав кілька років тому, розповідає, що його стосунки із радіо «Єден» розпочалися після того, як він послухав ефір місцевого історика та краєзнавця Владислава Товтина про подорож до Сараєва. Після того Леонард – постійний слухач.
«Це радіо цікаве передовсім людям, які не забувають звідки приїхали, яких цікавлять події не лише у рідному місті, тобто в Ужгороді, але і за його межами. Радіо запрошує багатьох різних та цікавих людей із Закарпаття. Різна музика, різні теми та люди. Тим радіо і стає більш цікаве. Наприклад, хочеш знати, як там із ремонтом на Петефі? Вмикай радіо “Єден”! (Площа Шандора Петефі – одна із центральних в Ужгороді, однак її ремонт триває вже понад три роки, – прим. авт.). Радіо “Єден” дуже вільне, відкрите для всіх. У цьому його особливість», – переконаний Леонард Кізман.
Радіо має жити не лише в навушниках
Усі «радіоексперименти», які за час існування радіостанції намагалися втілити ведучі, важко перелічити. Оскільки люди на радіо переконані, що воно має жити не лише в навушниках, то стараються поширювати радіокультуру поза ефіром. Це вечірки, концерти, віддалені ефіри з даху, кав’ярень, магазинів, прямі ефіри із закордонних фестивалів. Наприклад, вечірки від «Єден» проходили під пішохідним мостом, на острівку посеред річки Уж, на одній із центральних площ міста, у покинутому швейному цеху. Всі ці акції для того, аби вийти в офлайн та віднайти нових слухачів. Охочі можуть прийти в студію «Єден» та познайомитися з ведучими, відвідати так званий «радіо-музей», в якому зберігаються різні речі, подарунки, які приносили на радіо; вінілові платівки, які можна брати додому.
Скоро радіо «Єден» буде 2 роки. За цей час воно не завоювало мільйонну авдиторію. За словами ведучих, кількість слухачів постійно збільшується, однак не надто суттєво. Проте Олексій пишається крутими ведучими, які змогли реалізувати себе в ефірі, і тим, що відчуває, що це радіо «Єден» – справжнє, хоч і досі залишається засобом немасової інформації. Але далі – точно буде більше.
На обкладинці Мартін Ямайкович.
Де слухати: сайт, Mixcloud, Facebook.
Фото – зі сторінки радіо «Єден» у Фейсбуку.
Ольга Беца, Medialab
