Серед матеріалів ЗМІ нашого краю, в яких ідеться про внутрішній та зовнішній туризм, все частіше з’являється інформація про таку проблему, як купи сміття, через які туристи відмовляються їхати на Закарпаття. В цьому переконалися і ми, коли проводили екскурсію до мальовничого озера Синевир. Пейзаж і справді перехоплює подих. Навколо «блакитного ока» Закарпаття вибудувані не менш захопливі туристичні маршрути. Ось тільки перехоплює сум, коли бачиш, що вздовж вулички розміщені численні ятки продавців, котрі за завищеними цінами хочуть продати так званий лісовий мед та всілякі дешеві дрібнички. У тому факті, що це туристичне місце дуже популярне, пересвідчилися з перших же хвилин перебування там. Знайшовши місце для розбивки табору, ми пішли гуляти лісом. Краще б ми цього не робили! Замість грибочків та лісних ягід на кожному кроці зустрічали гори сміття.
Чимала кількість пляшок з-під горілчаних виробів, пластикові флакони, розкидані під хвойними деревами столові прибори одноразового використання вказували на те, що тут частенько бувають «добросовісні» відпочивальники. Однак незрозумілим є один момент: ліс перетворився у сміттєзвалище через байдужість відвідувачів до екології чи незграбного ставлення наглядачів? Однак факт, що бажання погуляти лісом зникло. І, гадаю, не тільки в нас виникає питання: звідки з’явилися тонни сміття в національному парку? І якщо воно є, чому не заберуть його? Про які заходи з охорони навколишнього середовище може йти мова там, де вже десятиліттями отруюють природу всілякими шкідливими відходами?
За офіційними даними, на Закарпатті функціонує 130 законних та більше тисячі нелегальних сміттєзвалищ. Загальна площа легальних звалищ складає майже 121 гектар. Щоправда, у півсотні не можна навіть сірник занести, настільки вони переповнені. З рештою звалищ теж не райдужна ситуація, адже незабаром і там можна буде вивісити табличку «Заповнено». Однак набагато глобальнішою проблемою є те, що навіть ці звалища, що законно функціонують, не відповідають приписам охорони навколишнього середовища. Територія неогороджена, не вирішена проблема відведення стічних вод та переробка небезпечних матеріалів. Внаслідок цього шкідливі хімічні сполуки і надалі забруднюють навколишнє середовище.
І якщо на території, що охороняється, на законних сміттєзвалищах панують подібні стани, то що можна очікувати від нелегальних звалищ? Річка очистить природу від тонни нечисті. Щонайменше, що може статися, – це невдоволення наших сусідів.
Балог Чаба
