У суботу юні пластуни зібралися на свої чергові сходини.
Приємна для мене подія суботнього дня сталася завдяки запрошенню активістки пластунського руху на Закарпатті, лідерки берегівських скаутів Олени Петричко (серед своїх молодших колег вона є подругою Оленою – на сходинах, що проходили у парку “Оазис”, до неї саме так зверталася навіть її чарівна донька Софія). Наразі ця громадська організація Всеукраїнського руху скаутів у нашому місті тільки формується. Відрадно, що біля витоків цього патріотично-демократичного та державницького зачину опинилася така діяльна й енергійна жінка.
У цій коротенькій фотоінформації хотів би сказати, що я був приємно вражений сходинами юних пластунів, які, між іншим, є учнями одного навчального закладу — української гімназії (дир. Володимир Кенийз), їхньою дисципліною, культурою, вже не кажучи “скаутською” формою одягу. Вона така оригінальна, красива та сучасна, що просто вражає (і це — без перебільшення). Звісно, з елементами національних та, власне, українських символів. А інакше й бути не може: “Пласт” — це структура, яка живе та діє завдяки відродження нашої незалежної держави. Віриться, що її ренесанс продовжиться.
Отже, з їхнього молодіжного життя довідався багато чого нового, чого дотепер не знав. За таку науку їм також велике спасибі. Потім була зичлива зустріч з великою патріоткою нашого міста, лікаркою ЦРЛ Оксаною Кіз (водночас вона є бабусею кількох учасників скаутського руху), яка побажала юні добрих творінь і зичила міцного здоров’я, аби “пластівські” традиції “розросталися” й ширилися вглиб і вшир. А потім зі своїми молодшими друзями виконали кілька українських народних пісень.
На завершення мого знайомства з берегівськими скаутами подруга Олена розповіла про кожного присутнього на сходинах “пластівця”, свою недавню поїздку на великий збір на Івано-Франківщину (з цих прикарпатських сходин сформували цікавий фотозвіт), поділилася планами. Один із намірів майбутнього – це отримати для пластунського осередеку нашого міста невеличке приміщення. Зізналася: “поклала” око на будову (на світлині), яка давно не є окрасою ані парку, ані цієї частини Берегова. У цьому плані надіється на підтримку вже згадуваного директора гімназії.
Як тільки дооформить документи й вирішить інші організаційні питання, неодмінно зі своєю “пластунською” ідеєю завітає до мера Берегова З. Бабяка, аби викласти свої скаутські плани. Надіється на порозуміння та згодом і співпрацю. Отже, найближчим часом у Берегові, як і в інших міст краю, діятиме осередок “Пласту”. Щасливого йому плавання та гарних здобутків.
Михайло Згурський
