У наш час у голові людини, особливо угорської національності,зароджується думка про те, чому саме з нами виникають проблеми у деяких українських керівників і не обов’язково у керівних колах? Хіба ця невеличка народність, що мешкає у підніжжі Карпат, проявляє поведінку, яка становить загрозу для сорока з гаком мільйонів українців та від якої потрібно боятися? Провокаціям ні початку, ні краю. Ось і найсвіжіший прояв таких антиугорських дій: цього разу ми, угорці, стали загрозою для національної безпеки в очах генерального військового прокурора.
Анатолій Матіос переконаний, що 10 відсотків угорського населення, тобто 120 тисяч жителів, із 1,2 мільйонного населення Закарпаття мають угорський закордонний паспорт. На всеукраїнському рівні кількість угорців України, котрі мають угорське громадянство, сягає 300 тисяч.
Генпрокурор проінформував представників медіа-простору, що орган, очільником якого він є, з цього приводу проводить розслідування, в ході якого триває збір доказової бази, метою такого розслідування є виявлення службовців, котрі мають угорське громадянство, а також осіб, які мають доступ до секретної інформації, адже вони становлять загрозу для національної безпеки. Виходячи з цього, в Україні проживають чимало осіб, які здобули громадянство шляхом нострифікацї, котрі мають легкий доступ до державної таємниці, і їх українські правоохоронці готові здати своїм угорським колегам.
Невідомо, які видіння примарилися генпрокурору, але з коментарями до новини, опублікованої на «Мукачево.нет», ми все ж таки погоджуємося. Одні ставлять інтелект, кваліфікацію Матіоса під сумнів. Інші висловлюють своє нерозуміння з приводу того,чому урядовці так докучають угорцям Закарпаття, коли загальновідомим є той факт, що поляки, румуни та представники інших національностей, які проживають на території України, мають паспорт іншої держави. Багато хто не розуміє, звідки Матіос взяв такі дані. До прикладу, дані про те, що 300 000 українців мають подвійне громадянство.
Настільки зросла би чисельність населення з моменту проведення останнього перепису, коли за його підрахунками угорців Закарпаття було 150 тисяч? Одна з коментаторів пише: і це не здавалося б дивом. Дитина, до якої матір ставиться як до не рідної, краще обере ту жінку, яка піклуватиметься нею. Не випадково, що значна частина закарпатців – і не лише угорців – більше Будапешт вважають гідною для звання порядною мамою, аніж київську владу. Можливо, військового генпрокурора якесь таке страхіття охопило?…
Балог Чаба
