– Романе, цей сезон для «Лісорубів»вийшов значноскладнішим, ніжпопередній. Це через те, щорівень команд суперлігивиріс, або ж ужгородська команда переживаєпевнікадровізміни?
– Чемпіонат дійсно став для нашої команди складнішим за попередні. Перш за все, через певні внутрішні аспекти організації нашої участі в чемпіонаті. Минулий рік, як відомо, “Лісоруби” у змаганнях під егідою УЛАФ не брали, але участь 17 гравців в іграх Словацької ліги американського футболу в складі команди “Касовіа Стілерс” дозволили отримати ігровий досвід цілій низці молодих гравців. Саме ця молодь і утворила “кістяк” команди, яка грала, й відверто, то не завжди вдало особливо в перші тури цьогорічного чемпіонату. Більш досвідченіші гравці в цей час надавали перевагу значно сильнішому за рівнем чемпіонату Угорщини, де грали у складі команди “Мішкольц Стілерс”. Коли ж ігри припадали на один уікенд і навіть день, то розраховувати можна було винятково на молодь. Необхідно також брати до уваги той факт, що наш основний і мегадосвідчений квотербек Василь Йордан пройшов реабілітацію після травми плеча і зміг приєднатися до нас лише в останньому турі групового етапу. Всі ці фактори й утворили низку складнощів, з якими ми стикнулися упродовж усього турніру, і які врешті – решт перебороли, взявши “бронзу”. Що ж до рівня команд, то він не сильно змінився, за винятком однієї команди, – київської «Кепіталс», яка таки дійсно відірвалася достатньо далеко.
– Бронзові нагороди цесаме той здобуток на якийрозраховували, чи все ж обійтикиївськікоманди в боротьбі за золото було надскладно?
– Бронзові нагороди, напевне, не те, на що ми сподівалися, але саме на нихми награли і заслужили. В діяхкоманди, як на полі, так і за його межами булозанадтобагато сумбуру та емоцій. Ну нічого в майбутньому попрацюємонад помилками, зробимовисновки, а тодійновіцілі на наступний сезон будемо ставити.
– Яка ситуація з кадровим резервом в стані «Лісорубів»?
– Так, у нашому складі достатньо молодих гравців складі як за віком, так і досвідом гри. Впродовж перших турів наша молодь показала себе з кращої сторони, заявивши про себе як про бійців на полі. За ними майбутнє, тож будемо докладати максимальних зусиль, щоб виховати в них менталітет чемпіонів.
– Як вдається проводити вже кілька сезонів поспіль на такому високому рівні та протистояти й навіть впевнено перемагати команди з міст-мегаполісів?
– Ужгород – невелике місто, але географічне розташування завжди йшло нам на користь. Зокрема, через близькість Словаччини та Угорщини, наші гравці завжди мають можливість прийняти участь у спільних тренувальних кемпах, отримати ігровий досвід у складі команд сусідніх чемпіонатів, та й навіть товариський матч організувати набагато легше. Крім того, партнери по угорських і словацьких командах залюбки виступають у складі ужгородських «Лісорубів». Власне, кістяк команди складається з гравців, окремі з яких грають в американський футбол вже близько 20 років, тому високий стабільний високий рівень гри та наші досягнення за цей період – це результат симбіозу традицій, досвіду та постійної наполегливої роботи.
– Сезон -2019 вже позаду, цікаво, які плани в команди, де проводите свої тренування, та й до кого звертатися бажаючим поповнити лави «Лісорубів»?
– До кінця літа “Лісоруби” офіційно на канікулах. Тренування розпочнуться з вересня, проводитимуться на стадіоні “Буревісник”. За анонсами відборів до команди та інших подій з життя колективу можна стежити на нашій офіційній сторінці у «Фейсбуці».
