Депутат обласної ради Мікловш Товт за гороскопом Лев – за його словами, характеристики цього знака відображують його особистість. Словом, високопосадовець вважає себе людиною з «левиним серцем», адже він наполегливий, та водночас має золоте серце. Це позначається у повсякденні: як у відносинах із друзями, так і з родиною. Про його діяльність можна дізнатися з різних джерел інформації, протягом багатьох років представляє інтереси угорців спершу на районному, а зараз на обласному рівні. Однак особисте життя депутата для людей маловідоме, тож давайте трохи привідкриємо завісу.
– Народився я і виховувався у с. Батьово Берегівського району, маю молодшого брата. Дитинство в мене було звичайне, дякувати Богу, зростав здоровим, у школі був відмінником, дуже любив спорт. Крім того, брав участь і в громадському житті, але то були інші часи. Нині молодь має більший доступ до інформації, завдяки цьому юнакам та дівчатам легше уявити своє майбутнє. У ті ж часи фах здебільшого обирався за порадою, вмовлянням батьків. Я дуже хотів зробити спортивну кар’єру, зокрема мріяв стати футболістом, але батько дав настанову: спершу отримай диплом, а потім можеш і спором зайнятися. Послухався батька, який працював на борошномельному підприємстві. Ідучи його стопами, здобув вищу освіту в Одесі.
– Коли почали вести політичне життя?
– Близько двадцять років тому. Мій покійний батько, хай спочиває з миром, усе життя робив усе можливе заради розвитку рідного села, він працював на благо всього населеного пункту. Я спостерігав за цим, і діяльність батька стала для мене прикладом для наслідування. Моє повсякдення досить жваве, беру участь у суспільному житті, щовечора будую плани на наступний день. Свій будильник заводжу з думкою, що випадковостей у житті не буває. Часто в моєму розкладі події, що відбудуться за рік. Свій день планую сам і намагаюся справлятися з викликами. Важливо у формі дій висловити подяку за довіру.
– Ви щодня працюєте з людьми. На Вашу думку, чи потрібно запастися терпінням, щоб знайти спільну мову з людьми, які звертаються до Вас?
– Хто зі мною знайомий, знає, що я ненавиджу плітки, не люблю негатив, скарги. Тому коли звертаються до мене з якоюсь проблемою, вже на початку розмови намагаюся переключитися на суть справи. Це знають і мої знайомі, тож дарма час не гаємо. Вважаю: якщо в мені не вистачало б рішучості, і якби не дотримувався своєї позиції, не зміг би розподілити свій час так, щоб важливі речі теж отримали належне місце у моєму житті. Звісно, намагаюся максимально приділяти час тим, із ким пов’язують старі чи навіть і нові зв’язки.
– Звісно, як і всі люди, Ви теж, певно, відпочиваєте колись та викроюєте час на своє хобі? Відомо, що захоплюєтеся спортом.
– Футбол я не полишав ніколи, в студентські роки теж грав у нього, потім мене запросили до серйозного клубу, але через зайнятість на роботі я не міг викроїти час, щоб відвідувати тренування. Тепер грати футбол збираємося дружньою компанією тричі на тиждень у с. Яноші на Ужгородщині. Грати під відкритим небом із одного боку корисно, а з іншого – в такий спосіб можу позбутися напруги, що накопичилася в мені, на футбольному полі одночасно можу і втомитися, і відновити втрачену енергію. Мій молодший брат захоплюється мисливством, він навіть очолює Спілку мисливців с. Батьово, часто запрошує і мене приєднатися. Я люблю тварин і не зміг би вбити жодну з них, тим більше з хобі. Також займаюся хатніми справами, наприклад, удома я сам стрижу газони, бо вважаю, що якщо зроблю це я, то воно матиме ідеальний вигляд. Моя дружина закохана в рослини, у нас у дворі росте чимало хвойних дерев та рідкісних рослин, багато роботи потрібно вкладати у їх догляд, але вона теж любить займатися садівництвом.
– Розкажіть трохи про свою сім’ю…
– У шлюбі у нас народилося двоє дітей, обоє вже дорослі. Старша донька Марія вийшла заміж і живе у Великій Доброні, має двох чудесних діток. Внучці Ларі сім років, а внуку Ноелу – один. Син Мікловш живе в Ужгороді. Не можу проводити стільки часу з онуками, скільки б хотілося, але у зв’язку з тим, що Батьово та Велика Добронь знаходиться по-сусідству, намагаюся щодня провідувати внуків. Обожнюю дитячу чесність. Лара звикла казати: в мене такий дідусь, котрий любить мене навіть тоді, коли я трохи неслухняна. Іншими словами кажучи, я пробачливий. Відносини між дідусем, бабусею та внуками – це справжнє диво.
– Кажуть, що дідусі та бабусі більш лагідні з онуками, більше їм вибачають, ніж свого часу дітям. Яка Ваша думка з цього приводу?
– Чесно кажучи, у вихованні дітей брав участь не сповна, не міг приділити належної уваги дітям. Я ніколи не працював у Батьові, а це означає, що скоро вранці сідав на потяг, їхав на роботу в Ужгород, а пізніше – в Берегово. Повертався додому пізно ввечері, тож вихованням дітей займалася дружина. Однак миті, які я пропустив, хочу надолужити з онуками.
