Угорці, вперед! Настав час та прийшла можливість звернутися до Будапешту, Києва та закарпатського народу, що живе поруч із нами.
Будапештові хочемо сказати, що ми, угорці Закарпаття, тут, на своїй малій батьківщині, можемо захистити себе, висуваємо свого представника в український парламент, ми гідні симпатії, уваги, а також того, щоб нас підтримували.
Києву повідомляємо, що нам, угорцям Закарпаття, не байдуже, що відбувається в Україні, тому й посилаємо свого представника в парламент і водночас хочемо продемонструвати, що єдність угорської спільноти Закарпаття непохитна.
Звертаємо увагу представників різних національностей, що живуть разом із нами на Закарпатті, на те, що угорські депутати представляють не лише інтереси угорської спільноти України, а й хочуть донести, що Закарпаття – особливий регіон, де мирно співіснують різні національності. На цій землі, коли сусід іншого віросповідання святкує свої свята, інші люди не працюють, не займаються навіть хатніми справами, тут люди поважають та віддають належне одне одному. Угорський депутат має на меті донести це до своїх київських колег та України в цілому.
Угорцям Закарпаття також наголошую, що прийдешні вибори мають на багато більше значення, ніж просто всадити представника в депутатське крісло. Наразі угорців загнали в боротьбу, і в майбутньому в ході перемовин представники матимуть такий важіль впливу, який наразі мають прості люди, незалежно від того, чи потрапить кандидат до Верховної Ради, чи ні. Наприклад, партія чинного президента не потребує підтримки угорців, адже завзятість велика, але з часом вона зникне, і тоді команда гаранта держави буде вмовляти угорців проголосувати за них.
І так перед виборами, як гриби після рясного дощу, з’являються «сезонні» політики – вони активні лише вербально. Вони небезпечні, адже завдяки їм маніпулятори втираються в довіру виборців.
Можу навести приклади з історії Спілки угорської культури Закарпаття, але й результати виборів до Європарламенту говорять самі за себе. Ще 5 років тому обидві угорські партії – Партія угорської спільноти (МКП) і словацько-угорська «Буґар» та МОSТ на парламентські вибори висунули по одному кандидату. Цього року обидві партії зазнали поразки: «Буґар» з потрібних 5% набрала всього 2,5%, а МКП – 4,99%, 396 голосів бракувало задля подолання 5% бар’єру і потрапляння одного угорського депутата зі Словаччини до ЄП. Похибки немає, до потрібних 49 000 голосів не вистачило саме 396. Якби трапилася тільки ця ситуація, я і не порушив би цієї теми, однак на виборах з’явився ще й третій кандидат – мініпартія Християнська демократична спілка угорців, котра здобула 2200 голосів. Кого висунули від партії та з якою метою, а також серед тих, хто проголосував за цих кандидатів, скільки було вірян, угорців – полишаю на фантазію читачів.
Якби ті численні обіцянки, що з моменту перевороту пролунали на Закарпатті, стали реальністю, нині швейцарці з заздрістю відвідували б наш край.
Кандидати від угорської партії не обіцяють більшого. Лиш те, що спробують втриматися на плаву. А ті, хто обіцяють золоті гори, не лише брехуни, а й авантюристи.
Шандор Мілован
